Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Сіроша М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Сімферопольського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року у справі № 2а-4716/11/0170/4 за позовом Сімферопольського міського центру зайнятості до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" про стягнення заборгованості, -

У квітні 2011 року Сімферопольський міський центр зайнятості звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", в якому просив стягнути з відповідача 632,58 грн. зайво виплачених безробітній ОСОБА_1 на підставі недостовірних даних, вказаних відповідачем у довідці про заробітну плату.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2011, залишеною без змін ухвалою севастопольського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2012 р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями судів попередніх інстанцій Сімферопольський міський центр зайнятості звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звільнена 05.05.2010 року з ТОВ "Кримська водочна компанія" за пунктом 1 статті 36 КЗпП України. У зв'язку із звільненням ОСОБА_1 07.05.2010 року звернулася до Сімферопольського міського центру зайнятості з питання надання статусу безробітної та виплати допомоги по безробіттю.

На підставі довідки відповідача про дохід ОСОБА_1 позивачем обрахований розмір допомоги по безробіттю та призначена виплата. Посадовою особою Сімферопольського районного центру зайнятості за запитом позивача №06-2273 від 08.07.2010 року, у зв'язку із виявленням розбіжностей при звірянні даних у довідці про заробітну плату із даними розрахункових листів 25.11.2010 року проведена перевірка (розслідування) страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, за наслідками якої складений акт №22 від 25.11.2010 року. За висновками даного акту виявлені розбіжності у розмірі 761,75 грн., оскільки у довідці про заробітну плату помилково включена до складу заробітної плати за квітень 2010 року компенсація за травень 2010 року. На підставі висновків перевірки позивачем розрахований розмір зайво виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з травня по грудень 2010 року; наказом від 18.01.2011 року №16 стягнуто з відповідача 632,58 грн. переплати, листом від 18.01.2011 року відповідачу запропоновано повернути вказані кошти.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що до проведення розслідування позивачем на адресу відповідача направлявся запит №06-1926 від 08.06.2010 року про підтвердження достовірності даних довідки про середню заробітну плату.

Відповідач у місяці, наступному за місяцем призначення допомоги по безробіттю зробив усі можливі заходи для належного повідомлення позивача про розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 на підтвердження чого двічі надсилав позивачу довідку з правильними даними про розмір середньої заробітної плати вказаної особи.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходили з тих обставин, що відповідач зробив всі можливі заходи для належного повідомлення позивача про дійсний розмір середньої плати безробітної, тому в діях Товариства відсутня вина щодо проведення відповідачем зайвих виплат протягом періоду з червня по грудень 2010 року

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій.

За обставинами справи Сімферопольський міський центр зайнятості звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" про стягнення з відповідача 632,58 грн. зайво виплачених безробітній ОСОБА_1 на підставі недостовірних даних, вказаних відповідачем у довідці про заробітну плату.

Згідно ч.ч.2,3 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" роботодавець зобов'язаний подавати виконавчій дирекції Фонду в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про розмір заробітної плати, використання робочого часу працівників. Достовірність зазначених у документах даних перевіряється виконавчою дирекцією Фонду. У разі подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Відповідно п.2.1 Порядку №307 (z0915-00) застрахованим особам - найманим працівникам, на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття, які втратили роботу з не залежних від них обставин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), проходили службу або виконували роботи (надавали послуги) згідно з цивільно-правовими договорами здійснювали підприємницьку або іншу діяльність не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески та/або єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) або середнього грошового забезпечення залежно від страхового стажу.

Допомога по безробіттю згідно п.6.2 Порядку №307 (z0915-00) призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (декількома місцями) роботи чи служби, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового договору, за пред'явленням, у разі наявності, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Згідно п. 6 Порядку №60/62 (z0232-09) , якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем.

Відповідно до пункту 6.4 Порядку №307 (z0915-00) для визначення розміру та тривалості виплати допомоги по безробіттю центр зайнятості користується відомостями персоніфікованого обліку застрахованих осіб, що накопичуються в органах Пенсійного фонду України.

З урахуванням тих обставин, що відповідач приймав належні заходи щодо повідомлення позивача про розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1, двічі надсилав позивачу довідку з правильними даними про розмір середньої заробітної плати вказаної особи, то суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків про відсутність вини відповідача в даних правовідносинах, що виключає обов'язок відповідача відшкодовувати надмірно виплачені суми безробітній.

За таких обставин доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для відмови в задоволенні позову, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Сімферопольського міського центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.