Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЄмельянової В.І., Ліпського Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, третя особа -Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми соціальної виплати,

У листопаді 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення частини невиплачених сум щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік. Він зазначав, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) позивач як інвалід війни 1 групи має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач в порушення вимог цього Закону (3551-12) у 2008 році виплатив грошову допомогу у розмірі, що не співвідноситься з мінімальною пенсією за віком, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 4310 грн, яку просив стягнути з відповідача.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2009 року позов задоволено. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради та Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації здійснити донарахування та виплату щорічної грошової допомоги за 2008 рік у сумі 4310 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2009 року скасовано постанову Київського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2009 року та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги матеріального права, зокрема не правильно застосовано Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) .

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом війни 1 групи. Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на одержання разової грошової допомоги щорічно до 5 травня у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком. У 2008 році позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня з врахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) у розмірі 500 грн.

На період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти (Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) та Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) ), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.

Отже, вирішальним в даному спорі є питання про пріоритет законів. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) був прийнятий пізніше, а тому його норми мають пріоритет над нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) . Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) , яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) .

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Апеляційним судом встановлено, що на момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів у травні 2008 року, - положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) були діючими.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Таким чином, на час виплати грошової допомоги у травні 2008 році відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, підстав для визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними не було.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно скасував помилкове рішення суду першої інстанції та ухвалив нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2009 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.