Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді Головчук С.В. (суддя-доповідач),суддів Ємельянової В.І., Ліпського Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 травня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі -УДДУ з ПВП) у Львівській області, треті особи -Головне управління Пенсійного фонду України (далі -ГУ ПФУ) у Львівській області, Дрогобицьке відділення Ощадного банку № 6307 Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», про стягнення виплати різниці в розмірі пенсії за попередній період,

У липні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення різниці в розмірі пенсії за період з 25 лютого 2005 року по 01 січня 2007 року в сумі 14717,88 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що працював в Дрогобицькій виправній колонії № 40 на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби. Відповідно до наказу № 11 о/с від 28 лютого 2005 року його звільнено на пенсію. На підставі рішень Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області та Апеляційного суду Львівської області йому видано новий грошовий атестат № 9 від 06 листопада 2006 року з зазначенням грошового забезпечення, яке він мав одержувати в останній місяць перед звільненням відповідно до чинного законодавства та, зокрема, наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18 жовтня 2004 року № 203 (z1411-04) «Про затвердження Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи». Проте відповідач всупереч вимог ст. 3, ч. 2 ст. 55, ч. 1 ст. 63, ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в грудні 2006 року передав його пенсійну справу до органів Пенсійного фонду України без відповідного перерахунку грошового утримання та пенсії. Лише у січні 2007 року відповідачем проведено перерахунок пенсії та визначено заборгованість за минулий час у розмірі 14717,88 грн. Відповідач та ГУ ПФУ у Львівській області відмовились виплатити вказану суму, а Дрогобицьке відділення Ощадного банку № 6307 повернуло доручення на виплату вказаної різниці на підставі листа Пенсійного фонду України від 29 січня 2007 року № 1557/02-50 без виплати. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просив стягнути з УДДУ з ПВП у Львівській області на його користь різницю в розмірі пенсії за період з 25 лютого 2005 року по 01 січня 2007 року в сумі 14717,88 грн.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2008 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з УДДУ з ПВП у Львівській області на користь ОСОБА_4 14717,88 грн різниці в розмірі пенсії за попередній період.

У касаційній скарзі УДДУ з ПВП у Львівській області порушує питання про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки всі функції з призначення, перерахунку і виплати пенсій здійснює Пенсійний фонд України.

В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_4 та ГУ ПФУ у Львівській області просять залишити її без задоволення, а судові рішення -без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 вересня 2006 року визнано неправомірними дії начальника та головного бухгалтера Дрогобицької виправної колонії №40 при складанні позивачу грошового атестату №3 від 28 лютого 2005 року, зобов'язано вказаних осіб нарахувати та виплатити ОСОБА_4 за січень-лютий 2005 року такі види грошового забезпечення як надбавку за особливі умови служби в розмірі 50 %, премію у розмірі 33,3 %, надбавку за безперервну службу в розмірі 30 %, щомісячну доплату від суми пенсії, яка б могла бути нарахована особі, у розмірі 50 % та зобов'язано скласти і видати позивачу грошовий атестат для обчислення йому пенсії з урахуванням нарахованих і виплачених йому вище вказаних видів грошового забезпечення.

Дрогобицькою виправною колонією № 40 позивачу видано два нових грошових атестати під одним № 6 та з датою від 06 листопада 2006 року, в одному з яких зазначено грошову допомогу при звільненні в розмірі 4641,98 грн, а в іншому -10196,16 грн. Перший, не підписаний ОСОБА_4, направлено до УДДУ ПВП у Львівській області, а другий атестат підписаний позивачем передано в УДДУ ПВП у Львівській області у листопаді 2006 року.

Строки перерахунку призначених пенсій визначені ст. 51 Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, УДДУ ПВП у Львівській області було зобов'язано провести перерахунок пенсії позивача у встановлений законом строк.

З 01 січня 2007 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (489-16) функції з призначення і виплати пенсії передані органам Пенсійного фонду. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1522 (1522-2006-п) «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян»визначено, що Державному департаменту з питань виконання покарань, що здійснює призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (2262-12) , необхідно забезпечити проведення інвентаризації пенсійних справ, виплатних та інших документів, необхідних для виконання функцій з призначення і виплати пенсій відповідним особам, які мають право на пенсію відповідно до вказаного Закону (2262-12) , передачу їх до 01 січня 2007 року органам Пенсійного фонду України та виплату пенсій до визначеного строку.

Судами встановлено, що пенсійна справа ОСОБА_4 у грудні 2006 року передана до ГУ ПФУ у Львівській області без проведення відповідних перерахунків та виплати різниці в розмірі його пенсії. Лише у січні 2007 року відповідач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області з проханням повернути пенсійну справу позивача для проведення відповідних перерахунків його пенсії на підставі судових рішень.

З 01 січня 2007 року ГУ ПФУ у Львівській області проводить нарахування та виплату пенсії позивача на підставі відомостей, що внесені у грошовий атестат ОСОБА_4 з урахуванням вказаних судових рішень.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути невиплачену суму пенсії з УДДУ з ПВП у Львівській області.

ГУ ПФУ у Львівській області залучено до участі у справі в якості третьої особи.

Судами при вирішенні справи не враховано, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (489-16) та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1522 (1522-2006-п) з 01 січня 2007 року функції з виплати пенсії, в тому числі виплати заборгованості покладено на органи Пенсійного фонду.

Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (частина друга статті 227 КАС України).

Враховуючи наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.