колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення грошової суми за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Київського районного суду м. Донецька від 10 грудня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2009 року,

В травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 12 грудня 1998 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за пунктом 65 «а»(за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх з призначенням йому пенсії за вислугу років. Під час проходження служби ОСОБА_1, який мав право на пенсію за вислугу років і продовжував працювати, була призначена щомісячна доплата в розмірі 25 відсотків від суми пенсії, яка могла бути йому нарахована. Проте Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2005 року не врахувало зазначену надбавку. В зв'язку з цим в період з 1 січня 2005 року до 1 липня 2005 року ОСОБА_1 отримав пенсію в меншому розмірі, чим йому було завдано матеріальну шкоду в розмірі 2982,96 грн. та моральну шкоду. Крім цього, на думку позивача, він має право на відшкодування компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати. Просив з урахуванням уточнення позовних вимог стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 2982,96 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., грошову компенсацію втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 1760,41 грн., всього -9743,37 грн.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 10 грудня 2008 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоплачену суму пенсії в розмірі 2982,96 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн., грошову компенсацію в розмірі 1760,41 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2009 року апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області задоволено частково. Постанову Київського районного суду м. Донецька від 10 грудня 2008 року скасовано в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 3000 грн. В решті постанову Київського районного суду м. Донецька від 10 грудня 2008 року залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на думку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, судами порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, 12 грудня 1998 року був звільнений у відставку за пунктом 65 «а»(за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з призначенням йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ». На час звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 отримував щомісячну доплату в розмірі 25 відсотків від суми пенсії. Право на перерахунок пенсії у позивача виникло з 1 січня 2005 року. Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 1 червня 2005 року перерахувало пенсію позивача з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 25 відсотків від суми пенсії. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до положень частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до пункту 3 «а» Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ»від 4 жовтня 1996 року № 926/96 (926/96) , чинного на момент виникнення спірних правовідносин, керівникам органів внутрішніх справ надано право у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, установлювати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.

За змістом правової норми щодо встановлення особам рядового і начальницького складу, які мають право на пенсію за вислугу років згідно з чинним законодавством і залишені за їхньою згодою в інтересах справи на службі, щомісячна доплата у розмірі від 25 до 50 відсотків від суми пенсії, яка могла бути їм нарахована, не може бути включена до складу грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ для обчислення розміру пенсії, оскільки ця доплата по своїй суті вже є частиною пенсії, обчисленою відповідно до положень статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», яка могла виплачуватися зазначеним особам при умові залишення їх на службі та при наявності асигнувань, виділених на утримання цих органів.

Враховуючи викладене, підстав для перерахунку пенсії позивача з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 25 відсотків від суми пенсії, яка могла бути йому нарахована, немає.

Крім цього до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (2050-14) , оскільки за правилами, визначеними статтею 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Аналогічне положення викладено у частині 2 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в чинній редакції), відповідно до якого нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Оскільки позивачем заявлена вимога про нарахування компенсації щодо оспорюваної суми пенсії, а не нарахованої йому органом, що виплачує пенсію, то вона задоволенню не підлягає.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» від 2 листопада 2006 року № 1522 (1522-2006-п) функції з призначення і виплати пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12) передані органам Пенсійного фонду України.

Статтею 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12) , пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України.

Таким чином, з 1 січня 2007 року функції з призначення, виплати та перерахунку пенсій, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12) , передано територіальним органам Пенсійного фонду України, тому суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області недоотриманої частини пенсії.

Відповідно до положень частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині. При зміні судового рішення суду першої інстанції за приписами пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2009 року скасувати.

Постанову Київського районного суду м. Донецька від 10 грудня 2008 року змінити. В частині задоволення позовних вимог про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоплаченої суми пенсії в розмірі 2982,96 грн., моральної шкоди в розмірі 3000 грн., грошової компенсації в розмірі 1760,41 грн. зазначену постанову скасувати та в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті постанову Київського районного суду м. Донецька від 10 грудня 2008 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.