колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України про призначення пенсії за вислугу років за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2009 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 24 січня 2002 року був звільнений з органів внутрішніх справ України. На час звільнення зі служби вислуга років позивача становила 2 роки військової служби та 16 років 3 місяці служби в органах внутрішніх справ. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, досяг 45-річного віку, його загальний трудовий стаж становить понад 25 років. Відповідно до положень пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (в редакції Закону від 4 липня 2002 року № 51-IV (51-15) , який набрав чинності 6 серпня 2002 року) право на пенсію за вислугу років мають особи, які досягли 45-річного віку не залежно від підстав і часу звільнення… і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. Позивач звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Проте відповідач відмовив у цьому. Просив зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати позивачу пенсії за вислугу років з 10 червня 2006 року.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2007 року -без змін.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ України 24 січня 2002 року. На час звільнення зі служби позивач не досяг 45 років, його вислуга становила понад 16 років. Позивач звертався до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Відповідач листом від 20 червня 2006 року № 10/с-320 відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Відповідно до пункту «б»статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ»від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (в редакції Закону від 4 квітня 2006 року № 3591-IV (3591-15) , який набув чинності 29 квітня 2006 року) пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»- «д»статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Тобто відповідний стаж, вік та вислуга років повинні мати місце на день звільнення зі служби.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, обґрунтовано виходили з того, що оскільки ОСОБА_1, який на день звільнення зі служби, 24 січня 2002 року, мав вислугу років понад 16 років, але не досяг 45-річного віку, то підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років відсутні.

В касаційній скарзі позивач посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 року № 4 (v0004700-05) , якою роз'яснено, що на підставі пункту «б»статті 12 Закону № 2262-XII (в редакції Закону від 4 липня 2002 року № 51-IV (51-15) , який набув чинності 6 серпня 2002 року) починаючи з 6 серпня 2002 року незалежно від підстав та часу звільнення військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, раніше звільнених зі служби, може бути призначена пенсія за умови, що цим особам виповнилося 45 років (а інвалідам війни - незалежно від віку) і що вони мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і шести місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ чи в державній пожежній охороні.

Колегія суддів не може прийняти доводи касаційної скарги позивача, оскільки в зазначеній постанові Пленум Верховного Суду України посилався на пункт «б»статті 12 Закону № 2262-XII (в редакції Закону від 4 липня 2002 року № 51-IV (51-15) ). Проте станом на день, коли ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виповнилося 45 років, 31 травня 2006 року, зазначена редакція пункту «б»статті 12 Закону № 2262-XII втратила чинність на підставі Закону від 4 квітня 2006 року № 3591-IV (3591-15) (набув чинності 29 квітня 2006 року), яким передбачено, що страховий стаж 25 років і більше, 45-річний вік та служба в органах внутрішніх справ 12 календарних років і 6 місяців повинні мати місце на день звільнення особи зі служби. Тобто на дату досягнення позивачем 45 років законних підстав для призначення йому пенсії за вислугу років не було.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2009 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.