Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,

секретар судового засідання: Пилипчук Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, треті особи: начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області Керницький Б.А. та Одеське міське управління ГУ МВС в Одеській області про визнання наказів протиправними та поновлення на службі

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року, -

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом. У ході розгляду справи вимоги доповнив і просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУМВС України в Одеській області від 08 вересня 2006 року № 431 о/с в частині, що стосується звільнення позивача;

- скасувати наказ начальника ГУ МВС України в Одеській області від 09 лютого 2009 року № 49 о/с про внесення змін до наказу від 08 вересня 2006 року № 431 о/с в частині, що стосується дати звільнення;

- поновити в органах внутрішніх справ України на посаді дільничного інспектора міліції Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області;

- зобовґязати Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області виплатити позивачу середній заробіток за один рік вимушеного прогулу з 12 вересня 2006 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року це судове рішення залишено без змін.

Позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове рішення -про задоволення позову, а саме: визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУМВС України в Одеській області від 08 вересня 2006 року № 431 о/с в частині, що стосується звільнення позивача з органів внутрішніх справ; визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУМВС України в Одеській області від 09 лютого 2009 року № 49 о/с про часткову зміну пункту наказу ГУМВС України в Одеській області від 08 вересня 2006 року № 431 о/с в частині звільнення ОСОБА_1; визнати незаконним звільнення з посади дільничного інспектора міліції Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області і поновити його на цій посаді; зобов'язати Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області виплатити позивачу середній заробіток за один рік вимушеного прогулу з 22 вересня 2006 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового -про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 07 травня 2004 року. Позивачем 21 серпня 2006 року через Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області подано рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ України за власним бажанням, який мотивовано низькою заробітною платою та ненормованим робочим часом. Рапорт зареєстровано в Головному управлінні МВС України в Одеській області 05 вересня 2006 року. Цього ж дня ОСОБА_1 подано заяву на імґя голови профспілки атестованих робітників міліції та начальника ГУМВС України в Одеській області з повідомленням про написання рапорту про звільнення за власним бажанням під тиском заступника начальника Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5

Наказом начальника Головного управління МВС України в Одеській області від 08 вересня 2006 року № 431 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України з 11 вересня 2006 року за п.п.«ж» п. 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі -Положення), про що позивача повідомлено в листі від 08 вересня 2006 року за № 31/8-2142.

Наказом начальника Головного управління МВС України в Одеській області від 09 лютого 2009 року № 49 о/с внесено зміни до наказу начальника Головного управління МВС України в Одеській області від 08 вересня 2006 року № 431 о/с в частині дати звільнення позивача з 11 вересня 2006 року на 22 вересня 2006 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ проведено у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) .

Однак з таким висновком судів не можна погодитись з наступних підстав.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням.

Відповідно до пункту 10 Положення (114-91-п) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Підпунктом «ж» пункту 64 Положення (114-91-п) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням -при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно з пунктом 68 Положення (114-91-п) особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

За змістом вищезазначеного пункту - дотримання трьохмісячного строку при звільненні осіб, на яких воно поширюється, за вказаних обставин, є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача.

Суди встановили, що 21 серпня 2006 року позивач подав рапорт про звільнення його з органів внутрішніх справ, без зазначення дати звільнення, який було зареєстровано в журналі реєстрації вхідної кореспонденції 05 вересня 2006 року і до 22 вересня 2006 року продовжував працювати на займаній посаді. У вересні 2006 року позивач був ознайомлений з наказом ГУМВС України в Одеській області від 08 вересня 2006 року № 431 о/с про звільнення в запас за власним бажанням. Наказом начальника Головного управління МВС України в Одеській області від 09 лютого 2009 року № 49 о/с внесено зміни до наказу начальника Головного управління МВС України в Одеській області від 08 вересня 2006 року № 431 о/с в частині дати звільнення позивача з 11 вересня 2006 року на 22 вересня 2006 року.

Такі дії відповідача суперечать вимогам пункту 68 Положення (114-91-п) , оскільки за змістом цього пункту до закінчення трьохмісячного строку попередження особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби, мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк.

Відповідно до пункту 24 Положення (114-91-п) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Повно з'ясувавши фактичні обставини справи та застосовуючи законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанції дали неправильну правову оцінку обставинам у справі та допустили неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення -про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати наказ начальника ГУМВС України в Одеській області від 08 вересня 2006 року № 431 о/с в частині, що стосується звільнення позивача з органів внутрішніх справ та наказ начальника ГУМВС України в Одеській області від 09 лютого 2009 року № 49 о/с про часткову зміну пункту наказу ГУМВС України в Одеській області від 08 вересня 2006 року № 431 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з 22 вересня 2006 року.

Стягнути з Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та речове забезпечення за встановленими законодавством нормами з 22 вересня 2006 року в межах одного року.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.