2а-11112/10/16/0170 Про зобов'язання Державної податкової інспекції зареєструвати заявника платником податку на додану вартість, та видати останньому свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість - 04.10.2011 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 25.02.11 у справі № 2а-11112/10/16/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління - 14" (вул. Гречеська, 16, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95049)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про спонукання до виконання певних дій,

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2011 адміністративний позов задоволено: зобов'язано Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим зареєструвати як платника податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління-14"; зобов'язано Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим надати звіт про виконання рішення по справі протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням (арк. с. 81-83).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було подано заяву про реєстрацію його платником податку за його добровільним рішенням та доказів незнаходження позивача за юридичною адресою відповідачем не надано.

Не погодившись з постановою суду відповідач: Державна податкова інспекція в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, 06.03.2011 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою в позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління-14" відмовити (арк.с.90).

Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, суд неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору, зокрема суд не врахував розбіжність між фактичним місцезнаходженням та юридичною адресою позивача.

В судовому засіданні 04.10.2011 представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального прав.

В судове засідання, призначене на 04.10.2011, позивач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с.96-97), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, про дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Згідно свідоцтва серії А00 №634300 від 12.02.2008р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління-14»зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим як юридична особа, за юридичною адресою: 95049, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вулиця Гречеська, б. 16., що також підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. с. 7).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.02.2011 року адреса місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління-14" не змінювалась (арк. с. 8).

Позивач неодноразово звертався до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим з вимогою зареєструвати у якості платника податку на додану вартість і видати свідоцтво платника ПДВ (арк. с. 18-19, 21-22).

14.07.2010 та 12.08.2010 листами № 30911/10/15-2 та № 36283/10/15-2 Державна податкова інспекція в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відмовила позивачу у такій реєстрації, посилаючись на неналежне оформлення заяви, а також на необхідність позивачу здійснювати господарську діяльність до досягнення граничного об'єму (300000 грн.) оподаткованих поставок товарів (послуг) без реєстрації платником податку на додану вартість (арк. с. 16, 20).

09.09.2010 позивач повторно звернувся до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим з реєстраційною заявою за формою №1-ПДВ з метою проведення реєстрації позивача у якості платника податку на додану вартість (арк. с. 51).

22.09.10 листом за № 42072/10/15-2 Державна податкова інспекція в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відмовила позивачу в реєстрації платника ПДВ, посилаючись на п. 14.1 Наказу ДПА України № 79 від 01.03.2000 (z0208-00) "Про затвердження Положення про реєстрацію платника податку на додану вартість" а саме у зв'язку з тим, що ТОВ "РСУ-14" не знаходиться за юридичною адресою (арк. с. 50).

17.09.2010 посадовими особами Державної податкової служби в м. Сімферополі здійснено обстеження юридичної адреси, та складено Акт, згідно якого за адресою вул. Гречеська,16 в м. Сімферополі Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління-14" відсутнє (арк.с.53).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-ІV (755-15) , Закону України "Про систему оподаткування " від 25.06.1991 року №1251-ХІІ (1251-12) , Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (168/97-ВР) (далі Закон № 168), Закон України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 (509-12) .

Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин є Закон №168 (168/97-ВР) .

Відповідно до п.п. "а" п. 2.1. статті 2 зазначеного закону платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Статтею 9 Закону № 168 закріплений порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість. Згідно п. 9.4 статті 9 Закону, якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Відповідно до п. 14.1. Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість" № 79 від 01.03.2000 року (z0208-00) податковий орган відмовляє в реєстрації платником податку на додану вартість та видачі Свідоцтва, якщо заявник не підпадає під означення платника податку згідно з пунктом 2 цього Положення або за наявності обставин, які є підставою для анулювання реєстрації та визначені пунктом 25 цього Положення.

Пунктом 9.8 визначені випадки анулювання реєстрації. Відповідно до п.9.8. ст. 9 Закону реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

- платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

- ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

- особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

- зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону (168/97-ВР) спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;

- особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання;

- установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними;

- в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд вважає неспроможним посилання відповідача у листі - відмові № 36283/10/15-2 від 12.08.2010 на підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість" оскільки позивачем було подано заяву про реєстрацію його платником податку за своїм добровільним рішенням у відповідності до п.п. 2.2 Закону (168/97-ВР) .

При цьому реєстраційні заяви позивача від 26.07.10 року та 09.09.10 року відповідають встановленій формі, а також проведено відповідну оплату за отримання свідоцтва платника ПДВ, що підтверджується квитанцією "Приват Банка" № 442.1027.1 від 13.07.10 року, яка є в матеріалах справи.

Окрім того, порядок та підстави державної реєстрації та припинення реєстрації юридичних осіб визначаються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) .

Відповідно до частини першої статті 4 даного Закону державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом (755-15) , шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з п. 5 ст. 17 Закону про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Статтею 19 Закону про реєстрацію закріплений порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки (п. 12 ст. 19 Закону).

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (п. 14 ст. 19 Закону).

Відмовляючи в реєстрації позивача як платника податку ПДВ відповідач посилається на Акт обстеження юридичної адреси, однак з зазначеного акту дійсно не вбачається, які заходи були прийняті для перевірки знаходження позивача за юридичною адресою, і взагалі приймалися чи ні якісь заходи, тому не може служити підставою для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР.

Доводи відповідача щодо відсутності позивача за юридичною адресою спростовуються також відсутністю у Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зазначень про зміну позивачем місця перебування.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідну кореспонденцію у тому числі і від податкової інспекції та суду позивач отримує саме за адресою м. Сімферополь, вул. Гречеська, 16.

Отже позиція відповідача щодо незнаходження позивача за юридичною адресою є безпідставною.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи, мотиви, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.11 у справі № 2а-11112/10/16/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (від 25.02.11 у справі № 2а-11112/10/16/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом (2747-15) , а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.