Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 29.04.2010р. та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 22.03.2012р. у справі

за позовом ОСОБА_3

до відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області

про перерахунок пенсії та відшкодування недоплати до пенсії, -

2.03.2010 р. до суду з позовом про перерахунок пенсії звернувся ОСОБА_3 Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, з 20.06.2001р.по 27.09.2004р. визнаний інвалідом 3 групи, а з 28.09.2004р. є інвалідом 2 групи по захворюванню, яке пов'язане з виконанням обов'язків воїнської служби із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим отримує пенсію, але в значно меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) . У зв'язку з цим, просив суд визнати незаконною бездіяльність посадових осіб та зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплату його пенсії в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з 11.04.2002 року по 21.05.2008 року та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

В період з 11.04.2002р. по 21.05.2008р. відповідач виплачував йому пенсію в значно меншому розмірі.

Постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 29.04.2010р. у задоволенні позову було відмовлено за необґрунтованістю.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 22.03.2012 р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_3 звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, позивач зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та користується пільгами, передбаченими для осіб, віднесених до 1 категорії Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) , про що свідчить посвідчення А №НОМЕР_1 від 28.09.2001р. (а.с.3).

В період з 20.06.2001р. по 27.09.2004р. позивач був інвалідом 3 групи, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки Луганської обласної МСЕК, 29.03.2002р. позивачу при повторному огляді встановлена 2 група інвалідності з 28.09.2004р. до 1.06.2010р., в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.4), внаслідок чого йому була призначена пенсія як інваліду 3 та 2 групи.

03.08.2009 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит Луганської області (далі Пенсійний фонд) з письмовою заявою про перерахунок пенсії за період з 20.06.2001р. по 21.05.2008р., але отримав відмову.

Однак, в лютому 2009р. Пенсійний фонд здійснив перерахунок та виплату ОСОБА_3 державної пенсії з 22.05.2008р.,, виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з 75% мінімальної пенсії за віком, згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 26.06.2008р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено позов про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за період з 11.04.2002р. по 27.09.2004р. З адміністративним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду 02.03.2010р. (згідно штампу вхідної кореспонденції суду).

Статтею 99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи) передбачено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки, позивачем заявлено вимоги про перерахунок пенсії, то дізнатися про своє порушене право ОСОБА_3 повинен був під час отримання менших пенсійних виплат, тобто, з 11.04.2002р.

На підставі викладеного та враховуючи те, що позивач у своїй заяві не зазначив поважність причин пропущення строку звернення до суду за захистом своїх прав, апеляційний суд правильно застосував положення ст. 100 КАС України.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит Луганської області залишити без задоволення, а постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 29.04.2010р. та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 22.03.2012р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.