2а-4216/09/0770 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - 16.10.2012 Прийняття

до Державної податкової адміністрації в Закарпатській області, Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (надалі - ДПІ в Закарпатській області, Мукачівська ОДПІ Закарпатської області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ТОВ «АВТ -Карпати»звернулось до господарського суду Закарпатської області з адміністративним позовом ДПІ в Закарпатській області, Мукачівська ОДПІ Закарпатської області, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.10.2009р. постанову господарського суду Закарпатської області від 07.09.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2006р. скасовано в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.06.2006р. № 0008892342/3 в частині визначення ТОВ «АВТ -Карпати»податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 75397,50 грн. (у тому числі у сумі 50265 грн. за основним платежем та 25132,50 грн. штрафних санкцій), в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2006р. № 000552342/3 та в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2006р №4147/23-01/23548063/19189/3 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 422193 грн. (у тому числі у сумі 91380 грн. за основним платежем та 330 759 грн. штрафних санкцій); справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в решті -залишено без змін.

В подальшому, з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.10.2009р., позивач уточним позовні вимоги уточнив і просив суд визнати недійсними даткові повідомлення -рішення Мукачівської ОДПІ від 26.06.2006р. №0008892342/3 в частині визначення ТОВ «АВТ -Карпати»податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 75397,50 грн., від 26.06.2006р. № 000552342/3 в повному обсязі та від 26.06.2006р. №4147/23-01/32548063/19189/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 422193,00 грн.

За наслідками останнього розгляду постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2010р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2011р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Мукачівська ОДПІ Закарпатської області від 26.06.2006р. №0008892342/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 75397,50 грн., від 26.06.2006р. №000552342/3 та № 4147/23-01/32548063/19189/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 422193,00 грн.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, Мукачівська ОДПІ Закарпатської області звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «АВТ -Карпати» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом було проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «АВТ -Карпати», за результатами якої складено акт №46/14-022/10/32548063 від 25.11.2005р.

В зазначеному акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.5.2.10 п.5.2 ст.5, пп.5.3.6 п.5.3 ст.5, пп.7.9.6 п.7.9. ст.7, пп. 8.2.1. п.8.2, пп.8.6.1 п.8.6 та пп.8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток.; п.7.1 та п.7.2, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість.

На підставі згаданого акту та за результатами адміністративного оскарження Мукачівською ОДПІ Закарпатської області прийнято податкове повідомлення -рішення:

- №0008892342/3 від 26.06.2006р., яким визначено зобов'язання з податку на прибуток;

- №000552342/3 від 26.06.2006р.та № 4147/23-01/32548063/19189/3, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої та апеляційної інстанції цілком правильно та обґрунтованого виходили з наступного.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п. 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 цієї ж статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 (z0027-00) затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», згідно п. 15.4 якого -витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення включаються до складу загальновиробничих витрат.

Абз.2 п.п.7.9.6 п.7.9 ст. 7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актами приймання -передачі основних засобів за №№ 1 -45 та інвентарними картками обліку основних засобів за №№1 -45, в 2003 році ТОВ «АВТ -Карпати»прийнято на баланс основні засоби (транспортні засоби): 10 сідельних тягачів марки «VOLVO FN-12-42Т», 5 сідельних тягачів марки «VOLVO FN-12», 15 напівпричепів марки «SCHMITZ SPR-24 тип S01»(на підставі договорів міжнародного довготривалого фінансового лізингу від 15.08.2003р. за №4 та від 50,09.2003р. за №2003/005 та 2 напівпричепів -рефрижераторів марки «SCHMITZ SPR тип SKO - 21»на підставі договору купівлі -продажу від 04.08.2003р. за №1.

Вказані транспортні засоби зареєстровано на ТОВ «АВТ -Карпати», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію Т.3 та довідкою ВРЕР управління ДАІ УМВС України в Закарпатській області від 14.12.2010р. за № 1479.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, обгрунтовано дійшов висновку, про наявність на балансі ТОВ «АВТ -Карпати»основних фондів (транспортних засобів) у 2003р.

Крім того, копії розрахунків та накладних, які містяться в матеріалах справи, документально підтверджують витрати, що пов'язані ремонтами та поліпшенням транспортних засобів, в тому числі проведених за межами митних кордонів України.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірність виключення зі складу валових витрат позивача вартості матеріальних затрат, пов'язаних з ремонтами та поліпшенням основних фондів (транспортних засобів) у сумі 72105,43грн. та вартості проведених за межами митних кордонів України ремонтів у сумі 32203,99грн.

Також, слід відзначити, що під терміном податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», слід розуміти суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу); та основних фондів и нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Абз.1 п.1.4 ст.1 вказаного Закону встановлено, що продаж товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно п.п.7.5.3 п.7.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Абз.2 п.4.7 ст. 4 Закону встановлено, що у випадках коли платник податку здійснює діяльність з продажу товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації»), поруки, доручення, довірчого управління, штих цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим закон Законом (168/97-ВР) . Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами встановленими п.7.3 цього Закону (168/97-ВР) , а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів, при цьому, датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Так, судами встановлено, що згідно договору лізингу від 15.08.2003р. СП «АВТ -Карпати»передано ТОВ «АВТ -Карпати»передано 10 сідельних тягачів марки «VOLVO FN-12-42Т», та 10 напівпричепів марки «SCHMITZ SPR-24 тип S01», що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання -передачі транспортних засобів №1 від 15.09.2003р. та накладними №86 від 29.08.2003р., №87 від 29.08.2203р., №88 від 01.09.2003 року та № 89 від 01.09.2003 року.

Передача об'єкту лізингу проведена резидентом -платником податку на додану вартість СП «АВТ -Карпати»у відповідності до вимог абзацу другого п.4.7 ст. 4 Закону 168, в зв'язку з чим ним надано податкові накладні від 29.08.2003р. за №872, від 29.08.2003р. за №873, від 01.09.2003р. за №10/939 та від 01.09.2003 року за №11/889.

Правильність включення суми операції до складу податкових зобов'язань СП «АВТ -Карпати»підтверджено актом перевірки Мукачівської ОДШ №1/23-01/20455978/683.від 18.01.2005р.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, дійшли вірного висновку, що податковий кредит ТОВ «АВТ - Карпати»сформовано у відповідності до п.п.7.5.3 п.7.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», на підставі податкових накладних СП «АВТ -Карпати», з дати фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу, та до складу податкового кредиту за вересень 2003 року включено ПДВ з отриманих об'єктів лізингу. Сума податкового кредиту ТОВ «АВТ -Карпати»сформована належним чином, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих платником податку -повіреним, що діяв на підставі договору доручення, в якого виникли податкові зобов'язання в силу вимог п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто, податковий кредит ТОВ «АВТ -Карпати»виник на підставі нарахованого та погашеного податкового зобов'язання СП «АВТ Карпати». Отже, виключення зі складу податкового кредиту за вересень 2003р. суми податку на додану вартість з вартості отриманих об'єктів лізингу, сформованого на підставі податкових накладних СП «АВТ -Карпати»є неправомірним.

За змістом п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 названого Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Таким чином, неправомірним збільшення податкових зобов'язань з ПДВ на суму фактично відшкодованого податку на додану вартість, за наявності від'ємного значення такої суми, підтвердженою податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2003р.

Крім того, судом першої інстанції доречно звернуто увагу на те, що правомірність бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за вересень 2003р. підтверджено актом позапланової документальної перевірки ТОВ «АВТ -Карпати»з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість за вересень 2003р. №213/23-1/1/325448063/9755 від 21.10.2003р.

Правомірність віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 43618,29грн. (оплата послуг з видачі книжок МПД та членських внесків до АсМаП України), відсутність подвійного включення до складу податкового кредиту суми 12863,36грн. -встановлено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.10.2009р., що у відповідності до ч.1 ст. 72 КАС України не підлягає доказуванню.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.