Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2009 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року

по справі №2-19/5031-2007А

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Пента" (надалі -АТЗТ "Пента")

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (надалі -ДПІ в м.Сімферополі АРК)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.02.2009р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення ДПІ в м.Сімферополі АРК №18358/0/23-7 від 30.03.2007р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ в м.Сімферополі АРК звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ДПІ в м.Сімферополі АРК не погоджується з рішення судів попередніх інстанції в частині задоволення позову, а саме: в частині скасування податкового повідомлення -рішення.

Судами попередніх інстанції встановлено, що ДПІ у м.Сімферополі АРК здійснено виїзну планову перевірку підприємства АТЗТ «Пента»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.09.2006р., за результатами якої складено акт за №1999/23-7/22278173 від 27.03.2007р., в якому на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6, п.5.9 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у завищенні від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2005р., за 9 місяців 2006р. та встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток за 1 квартал 2006р., за 2 квартал 2006р. та зазначено, що по результатам господарювання за 9 місяців 2006р. отримано від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2007р. №18358/0/23-7 про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.

Так, судами зазначено, що заниження валових доходів на суму 38651,95грн. встановлено податковою інспекцією по епізоду отримання позивачем автомобілю ГАЗ-3302-14 держ. номер 09-255КО вартістю 44651,93грн. за видатковою накладною №12 від 01.10.2005р., в якій вказано: «повернення внеску в уставної фонд ТОВ «Теркхолдинг»від 31.08.2001р.»; заниження валових доходів на суму 197944,72грн. встановлено податковою інспекцією по епізоду повернення ссуди АТЗТ «Канон»за договором ссуди від 16.02.2000р.

Вищевказаний автомобіль було передано позивачем АТЗТ «Канон»за актом повернення б/н від 01.10.2005р. за ціною 83303,88грн. на виконання договору ссуди від 16.02.2000р., відповідно до якого позивач є Позичальником, а АТЗТ «Канон»Кредитором.

Відповідно до пункту 2.5 договору осуда є безпроцентною, а загальний розмір ссуди за договором визначений 10000000грн.

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи №55 від 30.10.2008р. вказані операції були відображені позивачем у бухгалтерському обліку наступними проводками: Дт 282 «Товари»- Кт 141 «Фінансові інвестиції»- 44651,93грн. 3/20 долі в Уставному фонді ТОВ «Теркхолдинг»(отримання автомобілю); Дт282 -Кт 702 «Доход від продажу товарів» - 38651,95грн.; Дт 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами»- Кт 282 - 83303,88грн. повернення АТЗТ «Канон»; Дт702 -Кт791 «Фінансовий результат від основної діяльності»- 38651,95грн.; Дт 791 -Кт442 «Нерозподілені збитки минулих періодів»- 38651,95грн.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

З гідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

Під визначення безповоротна фінансова допомога, наведеним у п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 даного Закону, слід розуміти суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Підпунктом 1.22.2 пункту 1.22 ст.1 вказаного вище Закону передбачено, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Враховуючи згадані положення законодавства, суди вірно вказали на тому, що операція по поверненню ссуди АТЗТ «Канон»не може приймати участь у формуванні валового доходу позивача.

Щодо операції по поверненню внеску в уставний фонд у сумі 44651,93грн., судами з урахуванням п.1.8 ст.1, п.п.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обгрунтовано вказано, що податкова інспекція не надала суду доказів того, що автомобіль ГАЗ-3302-14 вартістю 44651,93грн., був переданий позивачу ні у якості повернення внеску в уставний фонд.

З Висновку судово-бухгалтерської експертизи №55 від 30.10.2008р. вбачається, що при поверненні внеску в уставний фонд позивачем було віднесено автомобіль у склад товарів -запасів. На суму попередньої уцінки запасів проведена у бухгалтерському обліку до оцінка, яка відображена у бухгалтерському обліку суми до оцінки в складі доходів у бухгалтерському обліку проводкою: Дт 282 -Кт 702 «Доход від продажу товарів»- 38651,95 грн.

Відповідно до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси»запаси відображаються у бухгалтерському обліку і звітності по найменшій із двох оцінок -первоначальної вартості або чистої вартості реалізації. Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені і є активами на дату балансу, у подальшому збільшуються. То на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, визнається інший операційний доход зі збільшенням вартості цих запасів.

Отже, висновок податкового органу про заниження позивачем валового доходу у сумі 38651,95грн. є безпідставним, оскільки не підтверджується документально та нормативно.

Стосовно заниження позивачем валового доходу на суму 204174,11грн., в тому числі за 2005р. та 1, 2 квартали 2006р., судами встановлено, що за договором від 16.02.2000р. позивач зобов'язаний повернути позику у розмірі 10 мли. грн. у строк не пізніше 31.01.2008р.; за договором від 06.05.2000р. позивач зобов'язаний повернути позику у розмірі 18 млн. грн. у строк не пізніше 31.12.2007р.; за договором від 17.07.2000р. позивач зобов'язаний повернути позику у розмірі 550 тис. грн. у строк не пізніше липня 2005р.; за договором від 25.08.2004р. позивач зобов'язаний повернути позику у розмірі 11000тис. грн. у строк не пізніше січня 2014р.

При цьому, донарахування валових доходів позивачу зроблено у зв'язку з розрахунком умовно нарахованих процентів на отриману і не повернену на кінець періоду фінансову допомогу.

Проте, усі вказані договори займу є безпроцентними.

Вказані вище положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) дають підстави для висновку, що операції по поверненню найомних коштів також не можуть приймати участь у формуванні валового доходу позивача, а тому і висновки податкової інспекції щодо заниження позивачем валового доходу у сумі 204174,11грн. є також безпідставними.

Щодо завищення позивачем валових витрат підприємства за 9 місяців 2006р., то таких висновків податковий орган дійшов про порушенням вимог п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та з урахуванням положень ст.86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Однак, судами вірно зауважено, що положення статті 86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не підлягають застосуванню у зв'язку з тим, що принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників встановлені Законом України «Про систему оподаткування» (1251-12) .

Відповідно до статті 1 Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно з ч.2 ст.7 Закону зміна податкових ставок і механізмів справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи, що статтею 86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» змінений механізм справляння податку на прибуток у 2006р. без внесення відповідних змін до п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то судами обгрунтовано застосовано положення спеціального законодавчого акту - Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) та визнано висновки податкової інспекції щодо завищення позивачем валових витрат за 9 місяців 2006 року на суму 3447200грн. помилковими.

По епізоду завищення позивачем валових витрат за 9 місяців 2006р. на суму 900грн., позивач погодився з висновком експерта у дані частині, а саме щодо правильності висновків податкової інспекції.

З акту перевірки вбачається, що податкова інспекція вважає, що позивачем завищена сума амортизаційних відрахувань за 2, 3 квартали 2005р. Відповідач вважає, що позивачем нараховані амортизаційні відрахування на отриманий нематеріальний актив, виробниче використання якого не встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що АТЗТ «Пента»відповідно до умов договору купівлі-продажу і протоколами узгодження №4-15 від 01.12.2003р. придбало в АТЗТ «Аспект»активи -право господарського управління майном (житлові будинки у м. Винниця). Передача була оформлена актами прийому-передачі №1-12 від 01.12.2003р. Відповідно до пункту 7 протоколу узгодження №4-15 від 01.12.2003р. під правом господарського управління майном мається на увазі право розпоряджатися майном для покриття витрат та отримання прибутку, у тому числі здача в оренду від свого імені без узгодження з Власником (продавцем), проведення реконструкції з метою перепрофілювання, надання сервітутів від свого імені без узгодження з Власником (продавцем).

Згідно п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Відповідно до п.п.8.3.9 п.8.3 ст.8 цього Закону для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Пунктом 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №8 до нематеріального активу відноситься у тому числі інші нематеріальні активи (право на здійснення діяльності). Даним пунктом визначена група -право користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будинком, право на оренду приміщень і т.д.).

Поряд з цим слід відзначити, що висновком №55 судово-бухгалтерської експертизи від 30.10.2008р. підтверджена правомірність дій позивача по нарахуванню амортизаційних відрахувань.

Таким чином, доводами касаційної скарги не спростовуються зазначені висновки суду.

З огляду на зазначене, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.