к-27246/10-с Про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення - 16.10.2012 Прийняття

У лютому 2010р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії співробітників ДПІ у Київському районі м.Харкова в частині донарахування додаткових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій до ПП «Квік»незаконними; скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова №0004382302/0 від 22.12.2009р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2010р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2010р., позовні вимоги задоволено. Визнано дії співробітників ДПІ у Київському районі м.Харкова в частині донарахування додаткових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій до ПП «Квік»незаконними. Скасовано податкове повідомлення -рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова №0004382302/0 від 22.12.2009р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Квік»сплачений судовий збір у сумі 3,40грн.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Київському районі м.Харкова звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова була здійснена планова виїзна перевірка ПП «Квік»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2009р., за результатами якої складено акт №7863/23-506/24346810 від 03.12.2009р., в якому на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 40349грн. за грудень 2008р.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004382302/0 від 22.12.2009р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податок на додану вартість у сумі 60524,00грн., з яких 20175,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування спірного податкового повідомлення -рішення, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.

В акті перевірки зазначено, що вказані вище порушення Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) виникли у зв'язку з тим, що підприємством у грудні 2008р. до податкового кредиту була внесена сума ПДВ 20377,02грн. по податковій накладній №1244 від 05.12.2008р. та сума ПДВ 19971,60грн. по податковій накладній №1263 від 12.12.2008р. за отримані від ЗАТ «Славутський комбінат «Будфарфор»санітарно-керамічні вироби та комплектуючі до них, які заповнені із порушенням вимог діючого законодавства (без індивідуального податкового номера постачальника).

Вимоги до податкової накладної встановлено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п.п.«г»п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками податкові номери платника податку (продавця та покупця).

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 даного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вказують суди та вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду були надані засвідчені копії податкових накладних №1244 від 05.12.2008р. на загальну суму 122262,10грн. (в т.ч. ПДВ 20377,02грн.) та №1263 від 12.12.2008 року на загальну суму 119829,60грн. (в т.ч. ПДВ 19971,60грн.), у яких зазначено індивідуальні податкові номери покупця (ПП «Квік») та продавця (ЗАТ «Славутський комбінат «Будфарфор»).

При цьому звертають увагу на те, що відповідно до висновку відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Харківській області УВБ ДПА України від 27.01.2010р. за матеріалами службової перевірки інформації, викладеної у скарзі директора ПП «Квік»Грищука В.Ю. щодо неправомірних, на його думку, дій працівників ДПІ у Київському районі м.Харкова, рекомендовано за допущені порушення вимог п.9 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», наказу ДПА України №493 від 08.11.2005р. (z1427-05) «Про затвердження інструкції про і порядок вилучення посадовими особами ОДПІ України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів», а також вимог наказу ДПА України №327 від 10.08.2005р. (z0925-05) «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ У Київському районі м.Харкова Женілову І.А. притягти до дисциплінарної відповідальності; за формальне ставлення до розгляду заперечень ПП «Квік»на акт планової документальної перевірки, винести офіційні застереження на адресу начальника управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Київському районі м. Харкова Соболева М.В., начальника відділу апеляцій ДПІ у Київському районі м. Харкова Бєляєвой І.О. та начальника юридичного відділу ДПІ у Київському районі м.Харкова Верещака М.О.

Згідно наказу начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова від 11.02.2010 №144 головного державного податкового ревізор-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Київському районі М.Харкова Женілову І.А. притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невжиття заходів направлених на отримання доказової бази викритих порушень, а також порушення нормативних документів, які регламентують оформлення матеріалів перевірки, що у подальшому може вплинути на легітимність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи, що спірні податкові накладні не були вилучені ДПІ у Київському районі м.Харкова під час проведення перевірки позивача про що свідчить акт перевірки №7863/23-506/24346810 від 03.12.2009р., а доказів, які б підтверджували відсутність індивідуального податкового номера постачальника у вказаних податкових накладних, відповідачем суду не надано, тому висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанції щодо правомірного включення позивачем сплачених спірних сум ПДВ до податкового кредиту за відповідний період.

Що стосується позовних вимог про визнання дії співробітників ДПІ у Київському районі м.Харкова в частині донарахування додаткових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій до ПП «Квік»незаконними, то суд касаційної інстанції вважає, що провадження в цій частині підлягає закриттю з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведеного вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У той же час, вчинені податковим органом дії, які оскаржуються в даній справі, не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Таким чином, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС.

Відповідно до ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. А згідно ч.1 ст.228 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, суд касаційної інстанції скасовує постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2010р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2010р. в частині задоволення позовних вимог про визнання дії співробітників ДПІ у Київському районі м.Харкова в частині донарахування додаткових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій до ПП «Квік»незаконними і на підставі ч.1 ст. 157 КАС України закриває провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року в частині задоволення позовних вимог про визнання дії співробітників ДПІ у Київському районі м.Харкова в частині донарахування додаткових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій до ПП «Квік»незаконними -скасувати та провадження у справі в цій частині закрити.