Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року

по справі № 2а-1670/4914/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВладОл»(надалі -ТОВ «ВладОл»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі -Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ТОВ «ВладОл»звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області №0004002301/1478 від 28.04.2011р.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення ними норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідача, ТОВ «ВладОл», посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали адміністративної справи, колегія суддів прийшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, контролюючим органом було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВладОл»з питань взаємовідносин з ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»за період з 01.12.2010р. по 28.02.2011р.

За результатами проведеної перевірки складено акт№1880/23-209/32946173 від 05.04.2011р., яким, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог ст. 201 та ст. 198 Податкового кодексу України та ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині заниження ПДВ на суму 34000,00 грн., внаслідок чого позивачем завищений податковий кредит та, відповідно, занижена сума податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2011р. на суму 34000,00 грн.

На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004002301/1478 від 28.04.2011 р. яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 34000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 01,00 грн.

Зокрема, під час проведення перевірки перевіряючими було встановлено, що позивачем, згідно додатку № 5 декларації з ПДВ, було задекларовано суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10». Згідно даних декларації з ПДВ та додатку № 5 наданих позивачем до податкового органу за грудень 2010р. та за січень 2011р. не встановлено взаємовідносин з ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»в грудні 2010р. та січні 2011р.

Між ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»(продавець) та ТОВ «ВладОл»(покупець) було укладено договір поставки № 01/02-1 від 01.02.2011р. Відповідно до умов зазначеного договору постачальник зобов'язується передати у встановлені строки у власність покупця обладнання б/у (демонтовані елементи запчастин і комплектуючих б/у), металоконструкції б/у, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар по виду, ціні і в кількості, визначеній сторонами. Відповідно п. 2.1 цього договору зобов'язання по поставці товару вважаються виконаними постачальником з моменту поставки товару і підписання накладної представниками сторін. Також договором визначено, що поставка товару проводиться силами і за рахунок постачальника.

Виконання умов даного договору підтверджено належним чином оформленими рахунками: № 16/02-1 від 16.02.11 р. та № 03/02-1 від 03.02.11 р.; податковими накладними: № 964 від 28.02.11 р. та № 1088 від 28.02.11 р.; видатковими накладними: № 16/02-1 від 16.02.11р., № 18/02-1 від 18.02.11 р., № 23/02-1 від 23.02.11 р.; актами виконаних робіт № 28/02-1 від 28.02.11 р.; витягом з журналу реєстрації довіреностей; товарно-транспортними накладними: № 23/02-1 від 23.02.11 р., № 18/02-1 від 18.02.11 р.,№ 16/02-1 від 16.02.11 р. № 03/02-1 від 03.02.11 р.; платіжними дорученнями та виписками за особовим рахунком.

Крім того, придбаний у ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»товар зберігався на орендованій асфальтованій площадці за адресою: м. Кременчук, вул. Профспілкова, 5 та вподальшому був реалізований на користь ТОВ ВФК «Бізнес-Модуль»та ТОВ «Інтер Кар Інжирінг»з метою отримання прибутку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В період здійснення фінансово-господарських операцій позивача з вказаним контрагентом, останній був зареєстрований платником ПДВ у встановленому чинним законодавством порядку, у зв'язку з чим мав право складати податкові накладні.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). При цьому суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг), підтверджені податковими накладними № 964 від 28.02.2011 р., № 1088 від 28.02.2011 р., які відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.97 р. (z0250-97) «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (п. 3.4 Порядку), оскільки, як визначено в ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно норм чинного законодавства, на органи ДПС покладено функції контролю, одночасно з цим, суб'єкт господарювання не вправі підміняти функції органів ДПС та контролювати фінансово-господарську діяльність іншого суб'єкта господарювання або повноту сплати податкових зобов'язань.

Крім того, обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення №0004002301/1478 від 28.04.2011р. прийнято всупереч нормам чинного законодавства, відповідно підлягає скасуванню.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області -залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.