Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддів Ємельянової В.І., Ліпського Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України (далі -УПФУ) в Орджонікідзевському районі м. Харкова про стягнення соціальної допомоги,

У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання перерахувати доплату до пенсії. Позивач зазначив, що є дитиною війни та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії, просив поновити строк звернення до суду та зобов'язати УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова здійснити перерахунок та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, починаючи з 01 січня 2006 року.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 березня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова по невиконанню за період з 10 червня 2010 року по 10 березня 2011 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії. Зобов'язано УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з розрахунку діючої мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 10 червня 2010 року по день винесення постанови - 10 березня 2011 року з урахуванням проведених виплат. Адміністративний позов ОСОБА_4 до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій в частині позовних вимог за період з 01 січня 2006 року по 09 червня 2010 року включно -залишено без розгляду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року скасовано постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 березня 2011 року в частині вирішення позовних вимог з 10 грудня 2009 року по 10 червня 2010 року та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 за період 10 грудня 2009 року по 10 червня 2010 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано норми Законів про Державний бюджет України та рішення Конституційного суду України. Звертає увагу на те, що суди безпідставно застосували наслідки пропуску звернення до суду, передбачені статтею 100 КАС України, оскільки державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними актами.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни та отримує пенсію за віком.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV (3367-15) було внесені такі зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (3235-15) : виключено пункт 17 статті 77; стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».

Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (3235-15) не були визнані неконституційними, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог щодо нарахування щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006 рік.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) , у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) пункт 12 статті 71 та статтю 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, -10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) також були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 (v010p710-08) року.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, позивач мав право на перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком в період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року N 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України у 2010 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Зазначені норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно їхня дія не поширюється на спірні відносини щодо виплати щомісячної доплати особам, що мають статус «дитина війни», оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, у 2009-2010 роках законодавчих підстав для відмови в застосуванні положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не було.

Тому нарахування та виплата з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року особам, що мають статус «дитина війни»підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) .

Разом з тим, як видно із матеріалів справи, позивач звернувся до суду 10 грудня 2010 року із вимогами щодо захисту його порушених прав з 01 січня 2006 року.

Відповідно до частини першої статті 99 КАС України, в редакції на час звернення до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи в редакції закону до 30 липня 2010 року встановлювався річний строк, а з 30 липня 2010 року -шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із статтею 100 КАС України, в редакції, що діяла на час розгляду справи, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без розгляду позовні вимоги за період з 01 січня 2006 року по 09 грудня 2009 року.

Вирішуючи спір та змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не знайшов підстав для поновлення строку звернення до суду, оскільки доказів поважності його пропуску позивач не надав.

Таким чином, частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції правильно вважав, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком в період з 10 грудня 2009 року по 10 березня 2011 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої ст. 224 КАС України, якщо суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення -без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.