Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді Головчук С.В. (суддя-доповідач),суддів Ємельянової В.І., Ліпського Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області

на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 січня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України (далі -УПФУ) в м. Сєвєродонецьку Луганської області про перерахунок пенсії,

У лютому 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення доплати до пенсії. Позивач зазначив, що є дитиною війни та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на відмову відповідача проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії, просив суд, визнати дії УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області неправомірними та стягнути щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2008 роки.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 січня 2010 року, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо нездійснення підвищення до пенсії за віком ОСОБА_4 та її виплати, як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Зобов'язано УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_4 як «дитині війни»згідно зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплаченого, у сумі 715,23 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано статтю 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Звертає увагу на те, що порядок розрахунку мінімальної пенсії за віком не може бути застосований для нарахування підвищення до пенсії дітям війни, крім того, чинним законодавством не визначено за рахунок яких коштів і джерел здійснюється нарахування та виплата зазначеного підвищення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни та отримує пенсію за віком.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, -10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) також були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 (v010p710-08) року.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, частково задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій, правильно вважали, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року з урахуванням вимог статей 99, 100 КАС України, в редакції чинній на час розгляду судами справи.

Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, не визначення поняття «мінімальна пенсія за віком», правильність висновків судів не спростовують.

Станом на 22 травня 2008 року розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої ст. 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення, а постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 січня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 31 жовтня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.