Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді Олексієнка М.М.,

суддів Зайцева М.П.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області на постанову Хотинського районного суду Чернівецької області від 08.04.2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 14.07.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області (далі -УПФ), третя особа -Відкрите акціонерне товариство «Хотинський завод продтоварів»про визнання протиправною відмови і зобов'язання призначити пенсію,

У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:

визнати нечинною відмову УПФ у призначенні пенсії на пільгових умовах з 07.07.2007 року;

зобов'язати відповідача включити період роботи кочегара котельні з 06.12.1993 року по 25.07.2001 року до пільгового стажу, що дає право на отримання пільгової пенсії та здійснити нарахування і виплату пенсії на пільгових умовах з 07.07.2007 року по 07.07.2009 року.

Посилався на те, що пільговий стаж роботи на посаді кочегара за період з 06.12.1993 по 25.07.2001 року підтверджено записами в трудовій книжці, тому він повинен бути включений до пільгового стажу.

Постановою Хотинського районного суду 8 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 14 липня 2010 року, позов задоволено. Визнано нечинною відмову УПФ у призначенні ОСОБА_2 пенсії на пільгових умовах з 7 липня 2007 року. Зобов'язано включити період роботи з 6 грудня 1993 липня по 25 липня 2001 року кочегаром котельні орендного підприємства «Хотинський завод продтоварів» до пільгового стажу, що дає право на отримання пенсії на пільгових умовах та здійснити нарахування і виплату пенсії за період з 7 липня 2007 року по 7 липня 2009 року. Стягнуто судові витрати.

У касаційній скарзі представник УПФ., з посиланням на порушення норм матеріального і процессуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Посилається на те, що позивач не має права на пільгову пенсію, оскільки атестація робочого місця кочегара, де він працював, не проводилась, відповідний наказ по підприємству не видавався. За результатами атестації, проведеної у 2007 році на ВАТ «Хотинський завод продтоварів», не передбачено посади кочегара, яка дає право на пенсію на пільгових умовах. Суд помилково послався на записи в трудовій книжці, як підставу до задоволення позову, оскільки в ній не відображені відомості, які б свідчили про стаж роботи, що дає право на державну пенсію за пільговими умовами.

З'ясувавши обставини в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Відповідно до частини другої статі 227 КАС України (2747-15) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що судами при розгляді справи порушено норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій знайшли підстави вважати, що позивач має право у призначенні пенсії на пільгових умовах з 7 липня 2007 року, оскільки підтвердження стажу роботи на посаді кочегара з 06.12.1993 року по 25.07.2001 року ґрунтується на записах трудової книжки. Посада кочегара була включена до Списку №2 виробництв, професій, посад і показників, яка дає право на пенсію на пільгових умовах за віком, працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.

З таким висновком колегія суддів касаційної інстанції погодитись не можна, оскільки він не відповідає вимогам закону та є необґрунтованим.

Право громадян на державне пенсійне забезпечення врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII з наступними змінами і доповненнями (далі - Закон №1788-ХІІ (1788-12) ). Відповідно до пункту «б»частини першої статті 13 цього Закону на пільгових умовах мають право на пенсію, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Саме з урахуванням вказаних положень закону слід було виходити суду при вирішенні позову. Проте судами розглянуто справу в порушення вимог, передбачених статтею 11, частиною другою статті 70, статей 71, 163 КАС України, що унеможливлює встановити фактичні дані, які мають суттєве значення для вирішення справи.

Так, районним судом, виходячи зі змісту постанови, не встановлено чи був позивач в оспорюваний період, тобто з 06.12.1993 року по 25.07.2001 року, зайнятий повний робочий день на роботах із шкідливими чи важкими умовами праці за списком №2. Із судового рішення не вбачається чи встановлено та визнано доведеними обставини щодо пільгових умов, які давали позивачу право на пенсію та чи входила професія оператора котельні до професії працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення. Не дана оцінка в цій частині доводам представника відповідача про те, що з 01.11.1994 року по 02.01.1995 року оператор котельні виконував роботи із шкідливими умовами на період лише опалювального сезону.

При розгляді справи судом не враховано положення, передбачені нормативними актами, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, та регулювали вказані відносини. Зокрема Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року (637-93-п) (зі змінами та доповненнями) (далі -Порядок №1), Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №442 від 1 серпня 1992 року (442-92-п) (надалі -Порядок №2).

Згідно пункту 20 Порядку №1 (637-93-п) у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

За пунктами 9, 10 Порядку №2 (442-92-п) перелік робочих місць, виробництв і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом, затверджується наказом по підприємству. Витяг з наказу додається до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Результати атестації використовуються при встановленні пенсії за віком на пільгових умовах.

На підтвердження трудового стужу, суд послався на записи в трудовій книжці позивача. Проте судом у рішенні не зазначено докази, що вказаний запис містить відомості, які б свідчили про право ОСОБА_2 на пенсію на пільгових умовах, хоча представник відповідача доводив про відсутність таких доказів. Запис у трудовій книжці лише свідчить про наявність загального трудового стажу, який враховано при призначенні пенсії.

Не наведено судом доказів, а відповідно і не встановлено обставин, щодо причини не проведення атестації робочих місць на підприємстві та вини, в тому числі, державного органу, хоча однією із підстав, передбачених статтею 13 Закону №1788-ХІІ, для призначення пенсії на пільгових умовах є саме атестація робочих місць на підприємстві, установі, організації. У випадку не проведення атестації робочого місця з вини підприємства воно може нести відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

Вказані порушення апеляційним судом виправлені не були. Навпаки, суд апеляційної інстанції в своєму рішенні не навів жодної обставини чи доказу в спростування доводі, викладених в апеляційній скарзі.

Суд касаційної інстанції, виходячи зі змісту статті 220 КАС України, перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З урахуванням наведеного, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді необхідно врахувати положення вище згаданих нормативних актів. З дотриманням вимог, передбачених статтями 11, 70, 71 КАС України, встановити обставини, які мають суттєве значення для справи. Зокрема, суду першої інстанції необхідно встановити чи був позивач в оспорюваний період зайнятий повний робочий день на роботах із шкідливими чи важкими умовами праці за списком №2. Встановити обставини щодо пільгових умов, які давали позивачу право на пенсію, та чи входила професія оператора котельні у вказаний період до професії працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення. Дати оцінку доводам представника відповідача в цій частині. Встановити причину не проведення атестації робочих місць на підприємстві, де працював позивач до 2004 року.

На підставі зібраних та досліджених доказів вирішити спір.

Керуючись статтями 220, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Хостинському районі Чернівецького області задовольнити частково.

Скасувати постанову Хотинського районного суду Чернівецької області від 8 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 14 липня 2010 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .