2а-7663/10/2070 Про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - 09.10.2012 Прийняття

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого:Маринчак Н.Є.,Суддів:Вербицької О.В., Муравйова О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року

у справі№ 2а-7663/10/2070 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доХарківської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання податкового повідомлення-рішення недійснимвстановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.10 по справі № 2а-7663/10/2070 адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - задоволено частково. Скасовані податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області №0000881720/0 від 13.05.2010 року та №0000881720/1 від 23.06.2010 року з податку з доходів фізичних осіб в сумі 207,0 грн. Решта позовних вимог залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 про скасування податкових повідомлень-рішень ХОДПІ від 13.05.10 р. за № 0000901720/0 та від 23.06.2010 року № 0000901720/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7833,0 грн.: основний платіж 5222,0 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 2611,0грн., від 13.05.10 р. №0000891720/0, від 23.06.2010 року № 0000891720/1 про визначення суми податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян на суму 1936,50 грн. основний платіж, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій по РРО №0000911720 на суму 680,0 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Харківська об'єднана державна податкова інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення ними норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову.

Відповідачем також було подано клопотання про здійснення заміни Харківської об'єднаної державної податкової інспекції її правонаступником Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Державної податкової служби.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали адміністративної справи, колегія суддів прийшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що

ФОП ОСОБА_4 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, знаходиться на обліку в Харківській ОДПІ є в тому числі і платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво від 03.08.2005 р.

Фахівцями ХОДПІ проведена виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р., про що складений акт перевірки від 23.04.10р.

13.05.10 р. за наслідками перевірки, в.о. начальника ХОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000901720/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7833,0 грн.: основний платіж 5222,0 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 2611,0грн., №0000891720/0 про визначення суми податкового зобов'язані прибуткового податку з громадян на суму 3916,5 грн. основний платіж, №0000881720/0 про визначення податкового зобов»язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 207,0 грн.: основний платіж 69,0 грн., штрафні санкції на суму 138,0 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій по РРО №0000911720 на суму 1700,0 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені в адміністративному порядку згідно ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за результатами якого рішенням ОДПІ від 07.06.2010 р. оскаржені податкові повідомлення-рішення від 13.05.2010 року залишені без змін, первинна скарга підприємця без задоволення та з метою доведення строків сплати податкового зобовязання, ухвалені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.06.2010 року № 0000901720/1, № 0000891720/1, № 0000881720/1.

Листом за № 191/10/17-206/764 від 16.06.2010 р. ОДПІ повідомила ФОП про арифметичну помилку в акті та податковому повідомленні-рішення за №0000911720 від 13.05.2010 р. в частині посилання на загальну кількість чеків, які не зберігалися: замість загальної кількості чеків 6 шт. на суму 2040,0 грн., було помилково зазначено кількість чеків 5 шт. на суму 1700, 0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП перебуває на загальній системі оподаткування та за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р. здійснювала торгівлю алкогольними та іншими напоями, роздрібною торгівлею тютюном.

Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та декларацій з ПДВ встановлено порушення ФОП ст. 13, п.4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено розмір оподатковуваного доходу в загальній сумі 26110,0 грн. за 1 кв. 2009р., за наслідками перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3916,50 грн., зменшено суму податкового кредиту за січень 2009 року на суму 5222,0 грн., оскільки до складу витрат включені витрати та до податкового кредиту суми ПДВ по придбанню основних засобів: ящик для грошей, торгівельне обладнання, холодильне обладнання, шафи та вітрини у фірми «Кур»єр-92»згідно податкових накладних №5 від 20.01.2009р. на суму 2334,00 грн., у т.ч. ПДВ 389,00 грн., №7 від 22.01.2009р. на суму 28998,00 грн., у т.ч. ПДВ 4833,00 грн.

Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з положень ст.5 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість», оскільки для фізичної особи - підприємця нормативно-правові акти, що визначають основи формування в бухгалтерському обліку інформації про ті або інші показники відсутні, права ведення бухгалтерського обліку підприємця як юридичними особами законодавством не визначено, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести лише облік доходів, одержаних протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням, за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, а саме за формою книги обліку доходів і витрат, наведеній у додатку № 10 до Інструкції про прибутковий податок громадян, тому віднесення сум до витрат та кредиту по придбанню основних засобів не має права.

Відмовляючи у задоволені позову про скасування податкових повідомлень- рішень ОДПІ щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3916,50 грн. та ПДВ за січень 2009 року на суму 5222,0 грн., суд першої інстанції погодився з позицією податкового органу та виходив з того, що фізична особа - платник податку не є платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому тільки формує витрати згідно з переліком статті 5 «Валові витрати» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і вимоги п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 цього Закону розповсюджується лише при формуванні валових витрат суб'єктами господарської діяльності - юридичними особами, а порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлені правомірно, оскільки ФОП не правомірно включено до податкового кредиту ПДВ за січень 2009року на суму 5222,0грн. у зв'язку із придбанням товару не пов'язаного з торгівельною діяльністю.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно п.22.10 ст.22 Закону України «Про податок з доход фізичних осіб» №889-4 від 22.05.2003 р. до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю діють положення розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 (13-92) «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону.

Відповідно до абзацу 3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів від 26.12.92р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», до складу валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) .

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Як вбачається з наведеного переліку у пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати у вигляді розрахунків за ящик для грошей, торгівельне обладнання, холодильне обладнання, шафи та вітрини тощо до витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю, законодавством не віднесені.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 вказаного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Загальний порядок формування складу валових витрат платника податку, які враховуються ним у зменшення валових доходів регламентовано положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) .

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно п.п.8.1.2 вищевказаного Закону (334/94-ВР) амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, непов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Пунктом 8.2. Закону (334/94-ВР) надано визначення основних фондів та їх груп. Так, відповідно до п.п.8.2.1. під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платник податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Згідно з п.п.8.2.2. Закону (334/94-ВР) основні фонди підлягають розподілу за групами 1, 2, 3 та 4 до яких відповідно відносяться : будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Норми амортизації передбачені пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в розмірі (в розрахунку на податковий квартал). Так, для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються по витратах, понесеним (нарахованим) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудою нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витратам на поліпшення таких нових основних фондів. При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудою і/або поліпшенням основних фондів, які здійснюються після 1січня 2004 року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2,3,4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Тобто, колегія суддів зазначає, що при визначенні в податковому обліку суми амортизаційних відрахувань, норм і методів нарахування амортизації та порядку її віднесення до складу валових витрат слід керуватися нормами Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) , а не правилами ведення бухгалтерського обліку.

За таких обставин, суд робить висновок, що у податковому обліку витрати на придбання вищевказаних основних фондів позивач повинен, протягом усього періоду їх експлуатації поступово відносити на витрати шляхом нарахування амортизації.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачкою у фірми «Кур»єр-92»за договором купівлі продажу від 01.11.2008 року, видаткової накладної № К-02 від 20.01.2009 р. та податкової накладної № 5 від 20.01.2009 р. на загальну суму 2334,0 грн., ПДВ у розмірі 389,0 грн., видаткової накладної № К-04 від 22.01.2009 р. та податкової накладної № 7 від 22.01.2009 р. на загальну суму 28998,0 грн., ПДВ у розмірі 4833,0 грн., всього на суму 31332,0 грн., ПДВ 5222,0 грн. придбано товар: ящик для грошей, холодильне обладнання, шафи, вітрини та інше для використання в господарській діяльності (торгівля алкогольними та іншими напоями, роздрібна торгівля тютюном) та з метою подальшої реалізації ФОП ОСОБА_4 за договором від 28.04.2010 р., витрати з придбання товару, оплата товару, докази реалізації товару підтверджені документально, що не спростовується податковим органом.( а.с. 51-57, 61-74, 100-101), тому віднесення до складу валових витрат 18132,0 грн. вартості товару, що не перевищує 1000 гривень є правомірним відповідно положень ст.13, п.4 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп.5.2.1, 5.3.9 ст.5 п.п.8.2.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів зазначає, що обов'язкове ведення позивачем бухгалтерського обліку для включення суми придбаного товару до складу валових витрат, яке не передбачено чинним законодавством, не означає можливість обмеження позивача в правах, встановлених статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а тому позивач правомірно відніс витрати по придбанню вказано товару, що не перевищує 1000 гривень до складу валових витрат, тобто з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 цього Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно до пп.п 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого і нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Тобто суми підтверджені податковою накладною підлягають включенню до податкового кредиту.

В акті зазначено, що податкові накладні №5 від 20.01.2009р. на суму 2334,00 грн., у т.ч. ПДВ 389,00 грн., №7 від 22.01.2009р. на суму 28998,00 грн., у т.ч. ПДВ 4833,00 грн., які не приймаються ОДПІ, були в наявності під час перевірки та надані перевіряючим, оформлені належним чином, будь-яких порушень в їх заповненні перевіркою не встановлено. Вказані накладні видані контрагентом, який зареєстрований платником ПДВ (свідоцтво № НОМЕР_3, а.с. 53).

Відповідно до пункту 5.11. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі (334/94-ВР) , не дозволяється.

Як вже зазначалось вище, вказані витрати у розмірі 18132,0 грн. здійснювались для придбання товару та з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності позивача, а тому відповідно до підпункту 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) позивач мав право відносити суми ПДВ 5222,0 грн. до кредиту у січні 2009р.

Витрати з придбання позивачкою товару, вартість якого перевищує 1000 гривень у фірми «Кур»єр-92»за договором купівлі продажу від 01.11.2008 року, видаткової накладної № К-04 від 22.01.2009 р. на загальну суму 13200,0 грн.: вітрина холодильна у кількості 2 шт. по 2500,0 грн. на суму 5000,0 грн., шафа холодильний 1 шт. на суму 2000,0 грн., вітрина низькотемпературна на суму 1200,0 грн., вітрина холодильна на суму 2000,0 грн., камера холодильна на суму 3000,0 грн. безпідставно одразу, з моменту придбання віднесено до складу валових витрат відповідно приписів п.п.8.2.1, пп.8.6.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивач повинен протягом усього періоду їх експлуатації поступово відносити на витрати шляхом нарахування амортизації.

Перевіркою правильності нарахування та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам встановлено порушення ФОП ст.7, п.8.1.1 п.8.1 ст.8, абз. а п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до не утримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2009р. на загальну суму 69,0 грн.

Вказане порушення встановлено у зв'язку з сплатою ФОП грошових коштів приватним нотаріусам за вчинення ними нотаріальних дій згідно довідки про сплату за вчинення нотаріальних дій, що відображено позивачкою в книзі Ф-10.

Позивач наполягає, що вказане порушення відповідачем встановлено помилково, оскільки кошти нотаріусу нею сплачувались, в книзі Ф-10 будь-які записи щодо цих коштів відсутні.

Відповідно до вимог п.1.9 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон) незалежна професійна діяльність це діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінників, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог п. 1.15 ст. 1 Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (889-15) .

Діяльність нотаріусів, зокрема, приватних нотаріусів регулюється також Законом України «Про нотаріат» (3425-12) , згідно якого приватні нотаріуси не можуть бути зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності.

Тобто, приватний нотаріус здійснює незалежну професійну діяльність і є самозайнятою особою. Нотаріус самостійно включає суму отриманих доходів до складу загального річного доходу і надає річну декларацію відповідно до пп.8.2.1 ст. 8 Закону України.

Відповідно до вимог п.п.16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону (3425-12) за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах; в інших випадках - за її податковою адресою.

Довідку про сплату за вчинення нотаріальних дій у розмірі 460,0 грн., на яку посилається відповідач в акті перевірки (аркуш 15), не надано ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду, що спростовує твердження відповідача про наявність такої довідки та факт встановленого порушення, штрафні санкції згідно п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідно застосовані неправомірно.

Відповідно п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій .

Згідно п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в Книзі обліку розрахункових операцій застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перевіркою встановлено, що ФОП здійснювала роздрібну торгівлю горілкою, тютюновими виробами, посудою з використанням належним чином зареєстрованих РРО з використанням зареєстрованого належним чином РРО та книги обліку розрахункових операцій (далі КОРО) №2023002987р/8-3530 від 15.11.2006р., АДРЕСА_2, з використанням зареєстрованого належним чином РРО, КОРО №2023003151р/3530 від 01.01.08р., м. Мерефа мінімаркет «ІНФОРМАЦІЯ_1»з використанням зареєстрованого належним чином РРО, КОРО №2023003323від 20.11.07р.

Облік реалізацій товарів через РРО ФОП веде у книгах обліку розрахункових операцій, зареєстрованих у ХОДПІ.

В акті зафіксовано, що не роздруковувала і не забезпечила зберігання 6 фіскальних звітних чеків за грудень 2008 р. № 401 в КОРО за № 2023003323 від 30.12.2008 р., № 490 в КОРО за № 2023003323 від 27.03.2009р., за червень 2009р. № 584 в КОРО за № 2023003323 від 26.06.09р., за липень 2009р. № 1082 в КОРО за № 2023002987 від 30.07.09 р., серпень 2009р. № 1085,1086 за № 2023002987 від 01.08.09р., що є порушенням п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Оскаржуваним рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій по РРО №0000911720 відповідно п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штраф за не роздрукування і не зберігання 5 фіскальних звітних чеків у розмірі 1700,0 грн. (340,0 х5).

Як вказано вище, листом від 16.06.2010 р. ОДПІ повідомила ФОП про арифметичну помилку в акті та податковому повідомленні-рішення за №0000911720 від 13.05.2010 р. в частині посилання на загальну кількість чеків, які не зберігалися: замість загальної кількості чеків 6 шт. на суму 2040,0 грн., було помилково зазначено кількість чеків 5 шт. на суму 1700, 0 грн.

Позовні вимоги про скасування рішення №0000911720 на суму 1020,0 грн. за 3 чека ( 340х3) не підлягають задоволенню, оскільки ОДПІ доведено склад порушення, який не спростовано позивачем. Посилання позивача про необхідність застосування за не роздрукування та не забезпечення зберігання чеків штрафу лише у розмірі 340,0 грн. суперечить п.4.ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Застосування штрафу по РРО на суму 680,0 грн. за не роздрукування і не забезпечення зберігання 2 фіскальних звітних чеків за грудень 2008 р. № 401 в КОРО за № 2023003323 від 30.12.2008 р., № 490 в КОРО за № 2023003323 від 27.03.2009р. є неправомірним, рішення ОДПІ в цій частині підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за не роздрукування і не забезпечення зберігання фіскальних звітних чеків, є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за не роздрукування і не забезпечення зберігання 2 фіскальних звітних чеків ( № 401 та № 490 за грудень 2008р.), після закінчення одного року з дня його вчинення (рішення від 13.05.2009р.) є неправомірним, що безпідставно не взято до уваги судом першої інстанції у звязку з чим постанова суду в цій частині підлягає скасуванню відповідно приписів п.4 ч.1 ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Застосування штрафу за 1 чек у розмірі 340,0 грн., про що повідомлено листом ОДПІ за № 191/10/17-206/764 від 16.06.2010 р. суперечить Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) , Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій) затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 21.06.2001р. № 253 (z0567-01) (із змінами та доповненнями), який діяв на момент виникнення спірних відносин, приписами яких вимагається прийняття рішення, що безпідставно не враховано судом першої інстанції.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.