Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЄмельянової В.І., Ліпського Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області

на постанову Перевальського районного суду Луганської області від 26 червня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації (далі -УПСЗН Перевальської РДА) Луганської області про стягнення заборгованості,

У червні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення недоотриманих сум допомоги на оздоровлення. Позивач зазначав, що відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) він, як особа, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, має право на отримання щорічно допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Проте відповідач в порушення вимог цього Закону у 2008 році виплатив зазначену допомогу у розмірі, що не співвідноситься з мінімальною заробітною платою, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 2925,00 грн, яку просив стягнути з відповідача на його користь.

Постановою Перевальського районного суду Луганської області від 26 червня 2009 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року, позов задоволено. Визнано протиправною відмову посадових осіб УПСЗН Перевальської РДА Луганської області по виплаті ОСОБА_4 недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення. Стягнуто з УПСЗН Перевальської РДА Луганської області на користь ОСОБА_4 недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі різниці між 5 мінімальними розмірами заробітної плати відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та фактично отриманою сумою, в розмірі 2925,00 грн.

У касаційній скарзі УПСЗН Перевальської РДА Луганської області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суди не врахували вимоги Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) та постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року (836-96-п) та № 562 від 12 липня 2005 року (562-2005-п) , згідно з якими відбувалася виплата допомоги позивачу на оздоровлення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

З матеріалів справи видно, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії.

Відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат.

Вказана допомога виплачується щорічно і її виплата здійснюється одноразово.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) стаття 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінена та визначено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено в розмірі меншому ніж передбачено Законом. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) , якими встановлено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) прийнято пізніше, його норми мали пріоритет над нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) до 22 травня 2008 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що допомогу на оздоровлення за 2008 позивачу виплачено 23 січня 2009 року, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) та згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року (836-96-п) та № 562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

На момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів за 2008 рік у січні 2009 року, діяли положення 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За таких підстав правильним є висновок судів щодо неправомірності дій відповідача по виплаті зазначеної допомоги в розмірі, встановленому постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року (836-96-п) та № 562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору. Підстав для скасування ухвалених рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області залишити без задоволення, а постанову Перевальського районного суду Луганської області від 26 червня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.