Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Гордійчук М.П.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Львівської митниці на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Львівської митниці, Державної податкової інспекції у місті Червонограді, про визнання нечинними податкових повідомлень,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці, Державної податкової інспекції у місті Червонограді про визнання нечинними податкових повідомлень форми "Р" від 16.02.2010 №№8, 9, 10, винесених Львівською митницею про стягнення 79374,61 грн. антидемпінгового мита, 3968,73 грн. штрафних санкцій, 14088,72 грн. ввізного мита, 704,44 грн. штрафних санкцій, 18 692,66 грн. податку на додану вартість, 934,63 грн. штрафних санкцій; а також визнання нечинною першої податкової вимоги №1/1, винесеної Державної податковою інспекцією у місті Червонограді.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Львівською митницею протиправно, на підставі хибних висновків акту камеральної перевірки щодо невірної класифікації товарів, ввезених позивачем на митну територію України, прийнято податкове повідомлення форми "Р" від 16.02.2010 №8, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ввізного мита у розмірі 14 793,16 грн., з них: 14 088,72 грн. -основний платіж, 704,44 грн. -штрафні санкції; податкове повідомлення форми "Р" від 16.02.2010 №9, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем "антидемпінгове мито" у розмірі 83 343,34 грн., з них: 79 374,61 грн. -основний платіж; 3 968,73 грн. -штрафні санкції; податкове повідомлення форми "Р" від 16.02.2010 №10, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19 627,29 грн., з них: 18 692,66 грн. -основний платіж, 934,63 грн. -штрафні санкції, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у місті Червонограді фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 надіслано першу податкову вимогу про сплату боргу на загальну суму 117 763,79 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено: постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року скасовано; прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.02.2010 №№8, 9, 10, прийняті Львівською митницею; визнано протиправним та скасовано першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у місті Червонограді від квітня 2010 року №1/1.

У поданій касаційній скарзі Львівська митниця із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.12.2007 фізичною особою-підприємцем за вантажною митною декларацією №209100744/7/003657 здійснено митне оформлення товару - лампи газорозрядні натрієві, лампи розжарювання електричні та лампи газорозрядні люмінесцентні з термолокатором двоцокольні.

У зв'язку з виникненням сумніву стосовно достовірності відомостей, викладених у вантажній митній декларації від 12.12.2007 №209100744/7/003657 Львівською митницею проведено камеральну перевірку на предмет правильності класифікації товару "лампи розжарювання електричні", задекларованого за кодом згідно УКТЗЕД 8539229090 за ВМД від 12.12.2007 №209100744/7/003657, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, за результатами якої складено акт перевірки від 25.01.2010 №к/003/10/209000000/2273422496.

Актом перевірки від 25.01.2010 №к/003/10/209000000/2273422496 встановлено факт невірної класифікації товару, оформленого за ВМД від 12.12.2007 №209100744/7/003657, що призвело до недобору митних платежів.

На підставі акту перевірки від 25.01.2010 №к/003/10/209000000/2273422496 Львівською митницею винесено податкове повідомлення форми "Р" від 16.02.2010 №8, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ввізного мита у розмірі 14 793,16 грн., з них: 14 088,72 грн. -основний платіж, 704,44 грн. -штрафні санкції; податкове повідомлення форми "Р" від 16.02.2010 №9, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем "антидемпінгове мито" у розмірі 83 343,34 грн., з них: 79 374,61 грн. -основний платіж; 3 968,73 грн. -штрафні санкції; податкове повідомлення форми "Р" від 16.02.2010 №10, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19 627,29 грн., з них: 18 692,66 грн. -основний платіж, 934,63 грн. -штрафні санкції.

У зв'язку з несплатою позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання, Державною податковою інспекцією у місті Червонограді позивачеві направлено першу податкову вимогу від квітня 2010 року №1/1.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з правомірності дій митного органу щодо проведення камеральної перевірки як таких, що здійснено за наявності у митного органу обґрунтованого сумніву щодо достовірності даних, зазначених у в графі "33" вантажної митної декларації. Додатково, судом першої інстанції в обґрунтування висновку про відсутність підстав для задоволення позову вказано на те, що податкова вимога носить інформаційний характер та не є правовим актом індивідуальної дії, який породжує права чи обов'язки у відповідних суб'єктів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що камеральну перевірку позивача митним органом проведено з порушенням встановленого порядку, у зв'язку з чим судом першої інстанції вказано на протиправність податкових повідомлень, прийнятих за результатами проведення такої перевірки. Зважаючи на встановлену протиправність податкових повідомлень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку і про наявність підстав для скасування вимоги, направленої податковим органом у зв'язку з несплатою позивачем суми податкових зобов'язань, визначених такими податковими повідомленнями.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 20.04.2005 №314 "Про затвердження порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації" (z0439-05) , що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 №439/10719 (z0439-05) , працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення, та здійснення митного контролю. Пунктом 17 розділу 3 "Здійснення митних процедур" Порядку встановлено, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що працівниками Львівської митниці здійснено необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом поставлення відбитку штампу "Під митним контролем", що підтверджується відповідними відмітками в ВМД, та здійснено митний контроль, який включає в себе перевірку правильності класифікації та кодування товарів, згідно з поданими документами, перевірку правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства.

Наступне визначення митним органом коду товару, митне оформлення якого здійснено та правильність класифікації та кодування якого вже перевірено митним органом, не є достатньою підставою для висновку про допущення декларантом під час митного оформлення товару методології нарахування податків і зборів.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо протиправності визначення митним органом суми податкових зобов'язань на підставі підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та, відповідно, наявності підстав для визнання протиправними податкових повідомлень, прийнятих за результатами такої перевірки.

Так само, колегія суддів вказує на обгрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у місті Червонограді від квітня 2010 року №1/1.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, є сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обгрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про протиправність податкових повідомлень Львівської митниці від 16.02.2010 №№8, 9, 10, винесених Львівською митницею, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у місті Червонограді від квітня 2010 року №1/1, винесеної податковим органом у зв'язку з несплатою позивачем суми податкових зобов'язань, визначених такими податковими повідомленнями.

За вказаних обставин, колегія суддів вказує на обгрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Львівської митниці відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.