2а-5981/11/1270 Про стягнення пені за недонарахування та несплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань - 26.09.2011 Прийняття

при секретарі судового засідання Діденко О.С., за участю представника відповідача: Богданова О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Ровенькиантрацит" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта №81 "Київська" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року у справі № 2а-5981/11/1270 за позовом Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області до Державного підприємства "Ровенькиантрацит" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта № 81 "Київська" про стягнення пені у розмірі 1538072,90 грн.,

Позивач з даним позовом звернувся до суду 12.07.2011 року, мотивуючи свої вимоги тим, що в порушення підпунктів 4.12, 4.13, 4.14 Інструкції № 36 (z0867-07) , страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань відокремлений підрозділ «Шахта № 81 "Київська» Державного підприємства «Ровенькиантрацит» перераховані не в повному обсязі.

Так, згідно акту перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01 червня 2011 року № 51, за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року ВП «Шахта № 81 "Київська» була нарахована пеня за виявлені факти порушення сплати страхових внесків в загальній сумі 1538072,90 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з Державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта № 81 "Київська» (місцезнаходження: 94701, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комунистична, 6, код 32320704, р/р26008301230607, МФО 304502 філія відділення «Промінвестбанку» в м. Ровеньки) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області (місцезнаходження: 94701, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Перемоги, 2, р/р №3 7177412001260, код 25926885, МФО 804013 УДК Луганської області) пеню у розмірі 1538072,90 грн. (один мільйон п'ятсот тридцять вісім тисяч сімдесят дві гривні 90 коп.).

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку і просив апеляційний суд скасувати це рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог апелянт посилається на розділ VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» (2464-17) , ст.ст. 45, 47, 49, 52 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Апелянт зазначає, що на час прийняття субєктом владних повноважень рішення про нарахування пені, що відображено в акті перевірки та невиконання якого стало підставою для звернення до суду з даним позовом, правових норм, які б встановлювали відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не існувало. Вважає, що оскільки контролюючий орган помилково застосував норми матеріального права в частині нарахування пені, тому нарахована пеня стягненню не підлягає. Апелянт вказує, що з 01.01.2011 року Страхувальник сплачує єдиний внесок до загальнообовязкового державного соціального страхування в Пенсійний фонд м. Ровеньки, який має право стягувати недоплату єдиного внеску та застосовувати фінансові санкції.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, надані заперечення, матеріали справи, вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки від 01.06.2011 року № 51 зазначено, що при перевірки ВП «Шахта № 81 "Київська» ДП «Ровенькиантрацит» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року виявлена недоїмка в сумі 11909222,19 грн., донараховані за квітень 2010 року страхові внески в сумі 73,21 грн. нараховано на суму боргу пеню 1538072, 90 грн.

Згідно розрахунку загальної суми заборгованості, що підлягає сплаті ВП «Шахта № 81 "Київська» ДП «Ровенькиантрацит» позивачем нарахована пеня на недоїмку зі сплати страхових внесків, що виникла з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року в загальній сумі 1538072,90 грн. Пеня в добровільному порядку не була сплачена у встановлений термін, у зв'язку з чим відділення заявляє до стягнення суму нарахованої та несплаченої пені в загальній сумі 1538072,90 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

3 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (2464-17) , яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ч. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (2464-17) стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача як страхувальника нарахованої у 2011 році пені на заборгованість по страховим внескам до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яка виникла за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року.

Згідно з пп. 8.1 п. 8 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 (z0867-07) , робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою перерахування та надходження страхових внесків, інших платежів до Фонду, а також за цільовим і правильним витрачанням його коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка була чинною та підлягала застосуванню щодо періоду, за який виникла заборгованість (яка була чинною та підлягала застосуванню до 01 січня 2011 року) роботодавець як страхувальник зобов'язаний був своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків передбачена ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон № 1105).

Частиною 2 ст. 52 вказаного Закону, яка була чинною та підлягала застосуванню до 01 січня 2011 року, було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Безпосередньо самим Законом № 1105 (1105-14) умови, розмір, порядок та строки стягнення пені не визначалися. Тільки підпунктами 5.1 й 5.2 п. 5 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Інструкція), затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 (z0867-07) , яка була чинною та підлягала застосуванню до 01 січня 2011 року, було встановлено, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Тобто, сам Закон № 1105 (1105-14) передбачав стягнення пені, а розрахунок визначався Інструкцією.

З 01 січня 2011 року - дня набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (2464-17) , ст. 49 і ч. 2 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключено. Вказана Інструкція втратила чинність. І з цього часу така відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхового внеску до Фонду у виді нарахування та стягнення контролюючим органом пені передбачені не були.

Відповідно до п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Згідно з абз. 4 вказаного рішення Конституційного Суду України відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Зазначені норми знайшли своє відображення щодо їх офіційного тлумачення в рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 (v007p710-01) у справі №1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб), абз. 7 мотивувальної частини якого передбачено, що системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку про те, що за своїм змістом п. 22 ст. 99 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Пунктом 5 мотивувальної частини рішення передбачено, що закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність.

Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій у виді нарахування пені, то вона діяла в період до 1 січня 2011 року, і саме в цей проміжок часу вона визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

На час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про нарахування пені, що відображено в акті перевірки та невиконання якого стало підставою для звернення до суду з даним позовом, правових норм, які б встановлювали відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, не існувало.

Між тим, суб'єктом владних повноважень актом перевірки від 1 червня 2011 року № 51 з відповідача стягнуто пеню, яка нарахуванню не підлягала, що свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень помилково застосував норми матеріального права в частині нарахування пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) закріплений положеннями про принцип законності, що викладені в п. 1 ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, оскільки контролюючий орган помилково застосував норми матеріального права в частині нарахування пені, то нарахована ним пеня стягненню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, що в свою чергу є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись статтями 24, 89, 94, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ровенькиантрацит" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта № 81 "Київська" у справі № 2а-5981/11/1270 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року у справі № 2а-5981/11/1270 скасувати.

В задоволенні позовних вимог Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області до Державного підприємства "Ровенькиантрацит" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта № 81 "Київська" про стягнення пені у розмірі 1538072,90 грн. - відмовити в повному обсязі.

постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.