Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Гордійчук М.П.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року у справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Чаплинського сільського споживчого товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,

Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Чаплинського сільського споживчого товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 5640,48 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Чаплинським сільським споживчим товариством в порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) при середній обліковій чисельності штатних працівників 42 особи не виконано у повному обсязі норматив по створенню 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із посиланнями на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Чаплинським сільським споживчим товариством вжито вичерпних заходів для працевлаштування інвалідів. Додатково, судами попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень зазначено, що на підприємстві відповідача працювало два інваліда - ОСОБА_2, який працював повний рік, та ОСОБА_3, який працював в періоди з 01.01.2006 по 01.03.2006 та з 02.10.2006 по 31.12.2006. З урахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій зроблено висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню місць для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій та вказує на їх передчасність з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Законом України від 23.02.2006 №3483-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" (3483-15) Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) доповнено статтею 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідно до якої рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Зазначені зміни набрали чинності з 18.03.2006.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» в редакції Закону України від 23.02.2006 №3483-IV (3483-15) , підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з листом Чаплинського сільського споживчого товариства на підприємстві відповідача працювало два інваліда - ОСОБА_2, який працював повний рік, та ОСОБА_3, який працював в періоди з 01.01.2006 по 01.03.2006 та з 02.10.2006 по 31.12.2006

В той же час, в обґрунтування висновку про вжиття відповідачем вичерпних заходів, спрямованих на недопущення правопорушення, судами попередніх інстанцій не встановлено та матеріалами справи не підтверджено факту подання Чаплинським сільським споживчим товариством до центру зайнятості звітів за формою №3-ПН щодо наявності вакансій для працевлаштування інвалідів, у тому числі за березень-вересень 2006 року, або ж факт виконання у повному обсязі нормативу із створення робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом вказаного періоду.

За вказаних обставин, колегія суддів вказує на необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо вжиття Чаплинським сільським споживчим товариством вичерпних заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів, та, відповідно, на передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З урахуванням викладеного, зважаючи на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, необхідних для вирішення спору, колегія суддів вказує на передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.