ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
|
"04" жовтня 2012 р. м. Київ К-1149/10
|
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Союз Плюс»
на постанову Господарського суду Сумської області від 27.01.2009
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009
у справі № АС12/433-08
за позовом Прокурора м. Суми в інтересах Державної податкової інспекції в м. Суми
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Союз Плюс»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіус»
про стягнення 3610,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор м. Суми в інтересах Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту -позивач, ДПІ в м. Суми) звернувся до Господарського суд Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Союз Плюс» (далі по тексту -відповідач-1, ТОВ «Метал-Союз Плюс») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіус»(далі по тексту -відповідач-2, ТОВ «Радіус») про стягнення 3610,00 грн.
Підставами позову зазначено ст. 208 ГК України, ст. ст. 215, 228 ЦК України.
Постановою Господарського суду Сумської області від 27.01.2009 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 скасовано постанову Господарського суд Сумської області від 27.01.2009 в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення з ТОВ «Радіус»на користь держави отриманих грошових коштів в сумі 3610,00 грн. із прийняттям нового рішення в цій частині. Стягнуто з ТОВ «Радіус»на користь держави отримані грошові кошти в сумі 3610,00 грн. В решті постанову Господарського суд Сумської області від 27.01.2009 залишено без змін.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи, між відповідачами був укладений правочин про купівлю-продаж товару від 27.06.2007.
Про вчинення відповідачами зазначеного правочину та про виникнення господарських зобов'язань свідчать копії податкової та видаткової накладної на суму 3610,00 грн.
Крім того, судами зазначено, що постановою Ленінського районного суду м Запоріжжя від 26.03.2008 визнано недійсними установчі документи та державну реєстрацію ТОВ «Радіус»і зобов'язано державного реєстратора Астахову С.П. та Державну податкову інспекцію у Оржонікідзевському районі м. Запоріжжя внести в реєстраційні документи відомості про скасування державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Радіус»з 11.08.2003.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, з чим погоджується і суд касаційної інстанції, що спірний правочин був вчинений 27.06.2007, а позов про застосування адміністративно-господарських санкцій подано до суду 25.07.2008, отже, позивачем було пропущено строк звернення до суду встановлений ст. 250 ГК України.
Відповідно до ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Положення ст. 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 208 ГК України застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.
Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.
Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем вимоги про застосування наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, заявлені поза межами строків, встановлених ст. 250 ГК України, тому висновок про відмову у задоволенні позову в цій частині є правомірним.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Союз Плюс»задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 скасувати, постанову Господарського суду Сумської області від 27.01.2009 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15)
.
|
Головуючий
Судді
|
(підпис)О.І. Степашко
(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров
|
З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова