2-а-2755/11/0225 Про визнання постанови нечинною та зобов'язання вчинити дії - 20.09.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Тростянецькому районі Вінницької області на постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Тростянецькому районі Вінницької області про визнання постанови нечинною та зобов'язання вчинити дію, -

ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Тростянецькому районі Вінницької області з вимогами про визнання постанови №0227/10094/10094/4 від 21.09.2009 року нечинною; зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову допомогу в розмірі 40140 грн.; зобов'язання відповідача виплатити позивачу щомісячну компенсацію за період з 24.06.2009 року по день винесення рішення.

Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2011 року в задоволенні позову відмовлено частково, а саме: визнано нечинною постанову №0227/10094/10094/4 від 21.09.2009 року, винесену начальником відділення виконавчої дирекції ФССНВ у Тростянецькому районі Вінницької області ОСОБА_5 щодо затримки потерпілому ОСОБА_3 фінансування витрат на щомісячнк грошову суму в разі часткової втрати працездатності в розмірі 40140,00 грн.; в задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою про скасування постанови Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.07.2011 року та ухвалення нової про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: частини 1 статті 21, статтей 36, 37, 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 пункту 1 статті 198, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія вважає, що Тростянецький районний суд Вінницької області повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження апеляційним розглядом, 24 червня 2009 року відповідно до висновку МСЕК позивачеві встановлено стійку втрату професійної працездатності 30% безстроково.

Постановою №0227/10094/10094/3 від 21.09.2009 року про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати, позивачу було призначено щомісячну грошову суму в рахунок компенсації втраченого заробітку в розмірі 1345,51 грн., починаючи з 24.06.2009 року.

Постановою № 0227/10094/10094/4 від 21.09.2009 року позивачу затримано фінансування витрат на щомісячну грошову суму в рахунок компенсації втраченого заробітку в розмірі 1345,51 грн. та одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 40140,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог частково суд першої інстанції виходив з того, що у даних правовідносинах, при наявності постанови при призначення виплат, а не про відмову або затримання страхових виплат, що не можуть виноситися одночасно під час розгляду відповідних документів, відповідач порушив норми процесуального права виносячи два рішення одночасно за розглядом одних і тих самих обставин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Страховим випадком, у розумінні статті 13 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Статті 21 та 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачають обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Нормами статті 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" закріплено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обгрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів. Фонд соціального страхування від нещасних випадків може затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Позивачем були подані відповідачу всі необхідні документи передбачені статтею 35 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" про призначення страхових виплат, в результаті розгляду яких було прийнято рішення про призначення таких виплат позивачеві (постанова №0227/10094/10094/3 від 21.09.2009 року). Натомість, відповідач в порушення вимог статті 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" призначивши страхові виплати, визнав підстави для їх призначення законними, не надавши під час призначення виплат оцінки документів, які передбачені статтею 35 названого Закону після чого, тим самим днем, виніс постанову про затримання фінансування витрат на страхові виплати (№ 0227/10094/10094/4 від 21.09.2009 року).

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність постанови № 0227/10094/10094/4 від 21.09.2009 року, з урахуванням положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , на думку суду, вказана постанова прийнята без дотримання вимог, в розрізі критеріїв, які ставляться до рішення суб'єкта владних повноважень, закріплених частиною 3 статті 2 КАС України.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 72 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

При цьому, відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної позивачем постанови.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог та визнання нечинною постанови № 0227/10094/10094/4 від 21.09.2009 року.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Тростянецькому районі Вінницької області, – залишити без задоволення, а постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2011 року, – без змін.