2а-2237/11/0118 Про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради про позбавлення померлої особи права власності на земельну ділянку - 19.09.2011 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Докучаева В.Ю.) від 02.03.11 у справі №2а-2237/11/0118

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

до Виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим (вул..Шкільна, 7, с.Перове, Сімферопольськомий район, АР Крим, 97560)

треті особи:

Садове товариство «ІНФОРМАЦІЯ_1»(АДРЕСА_3)

ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

про визнання незаконними та скасування рішення,

У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду за даним позовом з вимогами до виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АРК, за участю третіх осіб СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1», ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування рішення №4/91 від 20.10.1999.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 1994 році ОСОБА_5 стала членом Садівничого товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1»і отримала земельну ділянку НОМЕР_1 площею 600 кв.м., яка знаходиться на території Перовської сільської ради Сімферопольського району АРК. Рішенням виконавчого комітету Перовської сільської ради №5/47 від 06.07.1997 «Про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення садівництва членами СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1», вирішено передати земельні ділянки громадянам за списком, зокрема ОСОБА_5 (в списку №167). ОСОБА_5 померла у 2008 році, однак документ про право власності на земельну ділянку вона не одержала. Після смерті ОСОБА_5 позивач є єдиним спадкоємцем та бажає оформити державний акт на своє ім'я, однак перешкодою цьому є рішення відповідача №4/91 від 20.10.1999, яким ОСОБА_5 позбавлено права власності на земельну ділянку, у зв'язку з чим позивач просить визнати зазначене рішення в частині, що стосується ОСОБА_5, незаконним та скасувати його.

Постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав суб'єктом владних повноважень, які підлягають захисту. Спірна земельна ділянка не входить до спадкового майна, та не може бути успадкована після померлої, оскільки ОСОБА_5 у встановленому законом порядку не набула права власності на неї.

Не погодившись з судовим рішенням представник позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Заявою від 14.09.11 представник позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 просив розглянути апеляційну скаргу у його відсутність.

Позивач вважаючи, що право на вказану земельну ділянку належить йому як спадкоємцю, вказує на незаконність спірного рішення відповідача та на помилковість висновків суду першої інстанції та порушення судом норм матеріального права.

Сторони та треті особи у судове засідання не з'явились, про місце та час розгляду справи сповіщені належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність представників сторін та третіх осіб, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АРК від 06.07.1997 №5/7 вирішено передати безоплатно у приватну власність земельні ділянки для ведення садівництва членам Садового товариства «ІНФОРМАЦІЯ_1», в тому числі в списку під №167 значиться -ОСОБА_6.

Рішенням виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АРК від 20.10.1999 №4/91 припинено право власності земельними ділянками у СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1»громадян, які не представили довідки СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1»про наявність земельних ділянок та які не з'явилися у сільську раду та не зробили відмітку у паспорті. Під номером 32 у даному списку значиться ОСОБА_6.

Розпорядженням Сімферопольської районної державної адміністрації від 15.09.2008 №2887-р затверджено технічну документацію по землеустрою та передано безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку №198а/65 площею 0,0629га для ведення садівництва в СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1»на території Перовської сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_4 14.04.2009 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЖ №540670.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 померла НОМЕР_3 Відповідно до заповіту ОСОБА_5 від 11.10.1994 єдиним спадкоємцем всього її майна є ОСОБА_2.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII, чинного на час виникнення спірних правовідносин, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку були визначені ст. 23 Земельного кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин. Згідно ч. 1 даної правової норми право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Таким чином, приписами вищенаведених правових норм встановлено, що право власності на надану земельну ділянку виникає після одержання державного акту, який видається та реєструється, зокрема, сільською радою.

Проте, судом встановлено, що померла ОСОБА_5 право власності наданою земельною ділянкою у встановленому законом порядку не оформила, межи земельної ділянки в натурі (на місцевості) встановлені не були, державний акт на право власності на земельну ділянку, що мав посвідчувати її право наданою за рішенням відповідача від 06.07.1997 №5/47 земельною ділянкою, не одержала. За таких обставин, право власності на відповідну земельну ділянку вона не набула.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та зобов'язання, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не зупинились на момент його смерті.

Втім, матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка не увійшла та не могла увійти до складу спадщини, оскільки спадкодавець - ОСОБА_5 не набула право власності на неї. Крім того, на момент її смерті вже існувало рішення відповідача від 20.10.1999 №4/91 про припинення права власності земельними ділянками у СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1» громадян, у тому числі ОСОБА_6

Будь-яких заперечень з моменту прийняття цього рішення за життя спадкодавеці нею висловлено не було.

Колегія суддів зазначає, що підставами для визнання протиправним правового акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Крім того обов'язковою умовою визнання акта протиправним є порушення у зв'язку з прийняттям цього акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Тобто в разі не доведення позивачем наявності обставин порушення його прав чи інтересів як підстави для їх захисту заявлений ним позов не підлягає задоволенню за відсутності правових підстав, оскільки ст. 2 КАС України передбачає звернення до суду саме за захистом певних порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що спірним рішенням відповідача будь яких прав саме позивача не порушено.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача компетенції на прийняття рішення щодо припинення права власності на землю не мають правового значення для правильного вирішення даної справи, оскільки в даному випадку будь-яких порушених прав позивача прийняттям виконавчим комітетом Перовської сільської ради Сімферопольського району АРК рішення № 4191 від 20.10.1999 не встановлено. Тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Таким чином, правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, відповідає вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постановленого по справі судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1.Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 02.03.11 у справі №2а-2237/11/0118 -залишити без задоволення.

2. Постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2011у справі №2а-2237/11/0118 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.