Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддів:Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,секретар Пономаренко А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Апарату Верховної Ради України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 червня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Апарату Верховної Ради України про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати,

У березні 2005 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Посилався на те, що під час його роботи в Апараті Верховної Ради України з 13 травня 1998 року по 1 квітня 2000 року відповідачем без його згоди із заробітної плати утримувались профспілкові внески. В обґрунтування позову зазначав, що ніколи не писав заяви до бухгалтерії Верховної Ради України стосовно утримання профспілкових внесків, а також не писав і заяви про вступ до Об'єднаного профспілкового комітету Апарату Верховної Ради України, до лав такого комітету його не приймали, внески особисто не сплачував, профспілкових путівок, дитячих подарунків ніколи не отримував. Просив стягнути із відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 13 травня 1998 року по 1 квітня 2000 року в розмірі 114 грн. 33 коп., яка утворилась внаслідок протиправних дій бухгалтерії Верховної Ради України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2010 року, позов задоволено. Стягнуто з Апарату Верховної Ради України на користь позивача заборгованість по заробітній пліті за період з 13 травня 1998 року по 1 квітня 2000 року, яка утворилася в наслідок утримання профспілкових внесків.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 13 травня 1998 року по 25 червня 2001 року позивач працював в Управлінні справами Апарату Верховної Ради України. 9 квітня 2001 року позивач звернувся до Керівника апарату Верховної Ради України з письмовою заявою в якій, крім іншого просив розпорядження на повернення коштів, утриманих з заробітної плати позивача як профспілкових внесків без його згоди за період з квітня 2000 року по квітень 2001 року. За вищевказаною заявою позивачу було відшкодовано 113 грн. 84 коп.

3 лютого 2005 року позивач повторно звернувся до керівництва Апарату Верховної Ради України з письмовою заявою про вжиття заходів щодо повернення частини заробітної плати, яка утримувалася бухгалтерією Верховної Ради України без його згоди у період з 13 травня 1998 року по квітень 2000 року та перераховувалася, як профспілкові внески на рахунок Об'єднаної профспілки Апарату Верховної Ради України, членом якої позивач не був.

1 березня 2005 року листом № 15/27-346 Перший заступник керуючого справами Апарату Верховної Ради України, крім іншого повідомив позивача, що за період роботи з 13 травня 1998 року по квітень 2000 року, за мовчазною згодою позивача, бухгалтерією Управління справами з його особистого рахунку утримано та перераховано на рахунок Об'єднаного профспілкового комітету працівників Апарату Верховної Ради України кошти у сумі 114 грн. 33 коп., про що позивачу надавалися відповідні розрахункові виписки.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди правильно виходили з того, що Законом СРСР від 10 грудня 1990 № 1818-I (v1818400-90) "Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності" (чинним на час виникнення спірних правовідносин) не встановлено право роботодавця здійснювати утримання та перерахування частини заробітної плати особи на рахунок профспілки у якості членських внесків, а Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) , який набрав чинності з 6 жовтня 1999 року, встановлено, що таке утримання та перерахування роботодавцем членських внесків з заробітної плати особи можливе тільки за наявності письмової заяви працівника, який є членом профспілки, та здійснюється відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим договором.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, викладених у судових рішеннях.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Апарату Верховної Ради України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 червня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.