Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Ліпського Д.В., Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м.Полтави від 6 червня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, -

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просив визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, що призвели до порушення його пенсійних прав у період з 1 січня 2005 року до теперішнього часу та зобов'язати включити в розрахунок пенсії надбавку за роботу з таємними документами у розмірі 15%, виплативши заборгованість по пенсії.

Постановою Київського районного суду м.Полтави від 10 червня 2008 року позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01.01.2007р. з урахуванням надбавки за роботу з таємними документами у розмірі 15%. Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року це судове рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 лютого 2012 року постанову Київського районного суду м.Полтави від 10 червня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського районного суду м.Полтави від 6 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення й прийняти нове - про задоволення позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч.2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, старший викладач кафедри бойового застосування Полтавського вищого зенітного ракетного командного училища, наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 20 березня 1996 року №23 звільнений з військової служби. Зі списків особового складу та всіх видів забезпечення позивач був виключений з 1 червня 1996 року наказом начальника Полтавського вищого військового командного училища зв'язку від 20 квітня 1996 року №177. Після звільнення з лав Збройних Сил України з 2 червня 1996 року ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Судами також встановлено, що позивач на час звільнення з військової служби надбавку за доступ до державної таємниці не одержував, у зв'язку з чим, до розрахунку розміру його пенсії така надбавка не включалась. У грудні 2007 року позивач надав довідку Полтавського обласного військового комісаріату від 17 грудня 2007 року за №ФП-61799/5/2468, згідно якої до грошового забезпечення іншої особи за посадою "старший викладач кафедри бойового застосування", яку позивач займав на день звільнення зі служби 1 червня 1996 року, станом на 1 січня 2005 року включалась надбавка за роботу з таємними документами у розмірі 15%.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанцій, дійшов висновку про те, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у перерахунку пенсії з урахуванням надбавки за таємність у розмірі 15% є правомірною і не порушує пенсійні права позивача.

Висновок судів є правильним з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, тау порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 30 Закону України "Про державну таємницю" передбачено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Розміри та порядок виплати надбавки за таємність, про врахування якої також просив позивач, визначені постановою Кабінету Міністрів України "Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці" від 15 червня 1994 року № 414 (414-94-п) , якою передбачено, що надбавки за роботу в умовах режимних обмежень державні органи та інші бюджетні установи і організації здійснюють в межах бюджетних асигнувань, виділених на їх утримання.

Надбавка за роботу в умовах режимних обмежень не має загального характеру, виплачується в розмірах, визначених наказами керівництва в індивідуальному порядку лише тим особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, та мають відповідний допуск до зазначених відомостей, а тому враховується при обчисленні пенсії лише тим особам, яким вона під час проходження служби була призначена та фактично отримувалась.

Під час розгляду справи судами встановлено, що надбавка за роботу з таємними документами позивачу на час звільнення зі служби не призначалась та не виплачувалась.

За встановлених обставин, висновок судів про те, що позивач не має права на врахування вищевказаної надбавки при обчисленні розміру пенсії є правильним.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м.Полтави від 6 червня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.