2а-9824/08/1570 Про визнання протиправною бездіяльність керівництва РВ ГУ МВС України щодо непроведення обліку роботи у понаднормовий час - 06.09.2013 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Кілійського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку

за касаційною скаргою ОСОБА_1 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року, -

У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом. В подальшому позивач уточнив вимоги і просив:

- визнати протиправною бездіяльність керівництва Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області щодо непроведення обліку його роботи у понаднормовий час в період з травня 2006 року по серпень 2008 року та несвоєчасну виплату грошової компенсації за цей понаднормово відпрацьований час;

- зобов'язати Кілійський РВ ГУ МВС України в Одеській області виплатити 903 грн.68 коп. грошової компенсації за несвоєчасну оплату праці за службу в понаднормовий час, у святкові, неробочі дні та у нічний час за період часу з травня 2006 року по вересень 2008 року;

- скасувати п.п. 1 п.1 наказу Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області від 02.07.2008р. №151 "Про результати проведення підсумкової перевірки стану професійної підготовки та безпеки особового складу Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області" в частині оголошення йому догани;

- зобов'язати Кілійський РВ ГУ МВС України в Одеській області виплатити 4583 грн. 37 коп. грошової компенсації за невикористану відпустку в період з 22.05.2007р. по 19.09.2008 р.;

- визнати протиправною бездіяльність керівництва Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області щодо ненадання копії грошового атестату для вивчення та підтвердження його особистим підписом щодо правильності нарахувань та внесення всіх сум грошового забезпечення для призначення пенсії та проведення остаточного розрахунку на день звільнення;

- зобов'язати Кілійський РВ ГУ МВС України в Одеській області провести остаточний розрахунок та внести всі суми грошового забезпечення до грошового атестату для призначення пенсії;

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУМВС України в Одеській області від 16.09.2008р. № 504 о/с в частині звільнення його з посади помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області;

- зобов'язати ГУ МВС України в Одеській області поновити на службі на посаді помічника начальника районного відділу-оперативним черговим чергової частини Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області, врахувавши безперервний стаж роботи і вислугу років;

- стягнути з ГУ МВС України в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області 1335 грн. матеріальної шкоди та 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність керівництва Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області щодо непроведення обліку роботи ОСОБА_1 у понаднормовий час в період з травня 2006 року по серпень 2008 року та несвоєчасної виплати грошової компенсації за цей час. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року це судове рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2011 року

ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2010 року скасовано. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року скасовано в частині відмови у задоволенні вимог про визнання незаконним і скасування наказу ГУМВС України в Одеській області від 16.09.2008р. № 504 о/с щодо звільнення з посади помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області та поновлення на цій посаді, а також про зобов'язання Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області виплатити 4583 грн. 37 коп. грошової компенсації за невикористану відпустку в період з 22.05.2007р. по 19.09.2008 р., а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано Кілійський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2008 рік. У задоволенні позову в частині визнання незаконним і скасування наказу ГУМВС України в Одеській області від 16.09.2008р. № 504 о/с щодо звільнення з посади помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області та поновлення на цій посаді відмовлено.

Позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року й прийняти нове - про задоволення позову у повному обсязі.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч.2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Судами встановлено, що з 10.05.2006р. ОСОБА_1 займав посаду помічника начальника районного відділу оперативного чергового чергової частини Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області. 01.07.2008 р. позивач подав рапорт на ім'я начальника ГУ МВС України в Одеській області, в якому, вказуючи на систематичне порушення трудового законодавства України керівництвом Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області та наявність вислуги років для призначення пенсії, просив звільнити його органів внутрішніх справ України на пенсію. 06.08.2008р. заступником начальника - начальником штабу Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області було проведено атестацію ОСОБА_1 за період з грудня 2006 року по серпень 2008 року, про що був складений атестаційний лист. У висновках атестаційного листа зазначено, що позивач займаній посаді відповідає та прийнято рішення про задоволення поданого ним рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Із зазначеним висновком ОСОБА_1 був згодний, про що у атестаційному листі є відповідний власноручний запис останнього. З рішенням атестаційної комісії позивач був ознайомлений 25.08.2009р. під підпис, зауваження стосовно рішення були відсутні. Наказом ГУ УМВС України в Одеській області від 16.09.2008р. № 504 о/с ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням за п.п. "ж" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Підпунктом "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (114-91-п) (далі - Положення), передбачено, що звільнення осіб старшого начальницького складу проводиться за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відмовляючи у позові в частині визнання незаконним і скасування наказу від 16.09.2008р. № 504 о/с, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний адміністративний суд, правильно виходив з того, що у пункті 64 Положення (114-91-п) міститься вичерпний перелік підстав для звільнення осіб старшого начальницького складу, жодну із яких ОСОБА_1 при подачі рапорту від 01.07.2008р. не зазначив.

Посилання позивача на те, що його звільнення з органів внутрішніх справ не було погоджене ГУ МВС України в Одеській області з профспілкою Кілійського РВ ГУ МВС Одеській області, обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки спеціальним законодавством, яке регулює порядок звільнення з органів внутрішніх справ, таке погодження не передбачено.

Судами також встановлено, що позивач після звільнення з органів внутрішніх справ звернувся до керівництва Кілійського РВ ГУ МВС України в Одеській області із запитом щодо надання йому невикористаної відпустки перед звільненням та ненарахування компенсації за невикористану відпустку. Листом від 09.12.2008р. за № 58/п-695 ОСОБА_1 повідомлено про те, що згідно графіку відпусток Кілійського РВ ГУМВС України в Одеській області надання йому чергової відпустки за 2008 рік було заплановано у грудні поточного року, а його звільнено у вересні 2008 року.

Під час розгляду справи також встановлено, що позивач на час звільнення з органів внутрішніх справ мав невикористану відпустку за 2008 рік, а чергова відпустка за 2007 рік ним була використана.

Відповідно до пункту 52 Положення (114-91-п) чергова відпустка має бути надана протягом календарного року кожній особі рядового або начальницького складу. В особливих випадках з дозволу прямого начальника (від начальника управління внутрішніх справ Кримської АРСР, області, м. Києва, йому рівних і вище) невикористана чергова відпустка за минулий рік може бути надана в I кварталі наступного року.

Пунктом 53 цього Положення (114-91-п) передбачено, що особам рядового і начальницького складу тривалість чергової відпустки в році вступу на службу в органи внутрішніх справ обчислюється пропорціонально з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби.

Згідно пункту 56 Положення (114-91-п) особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

З урахуванням того, що позивач на час звільнення мав невикористану відпустку за 2008 рік і як особа середнього начальницького складу був звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням, а не через підстави зазначені в абзаці першому пункту 56 Положення (114-91-п) , суд дійшов правильного висновку про те, що на підставі норм абзацу 2 пункту 56 цього Положення останній має право на компенсацію за невикористану у році звільнення відпустку.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно з'ясовані обставини, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами і при цьому судові рішення ухвалені відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.