Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Мироненка О.В., Мороз В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

22 серпня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (далі - УПФ) пред'явило позов до ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 902,32 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ФОП ОСОБА_4 зареєстрована в УПФ як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464 (далі - Закон № 2464) рішенням УПФ про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 22 червня 2012 № 425 до відповідача були застосовані штрафні санкції на суму 401,03 грн. та нарахована пеня на суму 501,29 грн.

Рішення від 22 червня 2012 року було направлено ФОП ОСОБА_4 22 червня 2012 року.

Зазначене рішення повернуто на адресу позивача з відміткою "за відмовою адресата від одержання".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що УПФ, ненаправивши ФОП ОСОБА_4 вимогу про сплату боргу за несвоєчасну сплату єдиного внеску, не виконало вимоги частини 4 статті 25 Закону № 2464, що перешкоджає стягненню зазначеного в позові боргу.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та залишив постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2012 року без змін.

Із зазначеною правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій колегія судів Вищого адміністративного суду України не погоджується із огляду на наступне.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із частиною 10 статті 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Як вбачається із матеріалів справи в порушення пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 ФОП ОСОБА_4 своєчасно не сплатила єдиний внесок, тому на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464 до ФОП були застосовані штрафні санкції на суму 401,03 грн. та нарахована пеня на суму 501,29 грн.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшли до висновку, що застосування штрафних санкцій та нарахування пенні платнику можливе лише після направлення платнику вимоги про сплату боргу за несвоєчасну сплату єдиного внеску в порядку, передбаченого частиною 4 статті 25 Закону № 2464.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки невірними з огляду на наступне.

Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У цих випадках територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відповідно до частини 5 статті 25 Закону № 2464 вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Згідно частини 14 статті 25 Закону № 2464 про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Частиною 15 статті 25 Закону України № 2464 передбачено, що рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти робочих днів, а також не повідомив у цей строк територіальний орган Пенсійного фонду про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом. Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

З системного аналізу зазначених норм колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що вимога про сплату недоїмки та рішення про нарахування пені та застосування штрафів є двома різними правовими виконавчими документами, що підлягають обов'язковому виконанню платником.

Оскільки у відповідача на час винесення УПФ рішення від 22 червня 2012 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені недоїмка зі сплати єдиного внеску була відсутня, УПФ вказане рішення від 22 червня 2012 року направило платнику без попереднього направлення вимоги про сплату недоїмки.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що УПФ при винесенні рішення від 22 червня 2012 року діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом № 2464 (2464-17) , а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при відмові в задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 902,32 грн.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.