Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Мироненка О.В., Сороки М.О., Чумаченко Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області до державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про стягнення пені за несвоєчасне перерахування страхових внесків, -

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області звернулось до суду з позовом до державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про стягнення пені за несвоєчасне перерахування страхових внесків.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року скасовано та постановлено нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області пеню за несвоєчасне перерахування страхових внесків у розмірі 1 140 224,96 грн.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням апеляційного суду, державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що позивачем 31 травня 2011 року проведена перевірка правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" за період з 01 квітня 2010 року по 31 травня 2011 року.

За результатами перевірки складений акт №67 від 31 травня 2011 року, яким встановлені факти порушення відповідачем сплати страхових внесків, за що нарахована пеня в сумі 1140224,96 грн.

З метою стягнення пені, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Положеннями статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які причинили втрату працездатності" встановлювалась відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків, що діяла до 01 січня 2011 року, яка передбачала за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків стягнення із страхувальника пені згідно із законом.

Наведена вище норма Закону виключена у зв'язку з набранням чинності

01 січня 2011 року Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (2464-17) , яким не передбачене право Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України стягнення пені по заборгованості зі страхових внесків після 01 січня 2011 року.

Разом з тим, абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (2464-17) встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Аналізуючи вищенаведену норму закону колегія суддів вважає, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і пеня за весь період 2010 року, має бути стягнута і після 01 січня 2011 року, оскільки така заборгованість зі сплати внесків та пеня виникли в період дії частини 2 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які причинили втрату працездатності".

Разом з тим, судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень не встановлено за який період нарахована пеня щодо несвоєчасної сплати страхових внесків та який закон підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з вимогами частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судами неповно з'ясовані обставини справи, - а тому постановлені рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, та постановленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - поверненню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі - скасувати.

Справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області до державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про стягнення пені за несвоєчасне перерахування страхових внесків - повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.