2а-2837/11/1270 Про скасування податкового повідомлення-рішення про донарахування Малому спільному науково-виробничому підприємству податкового зобовязання з податку на додану вартість - 17.08.2011 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року у справі № 2а-2837/11/1270 за позовом Малого спільного науково-виробничого підприємства «Клен» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення,

Позивач 04.04.2011 року звернувся до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську та просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011 № 0000022310/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 17242,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4310,50 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року позовні вимоги задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000022310/0 від 03.02.2011, прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м. Луганську, про донарахування Малому спільному науково-виробничому підприємству «Клен» податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 17242,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4310,50 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати повністю постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вважає, що при винесенні спірного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме всупереч п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.126, ст..228, ст..626, ст..629, ст.. 650, ст.. 655, ст.. 658, ст.. 662 ЦК України (435-15) , п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, ст.. 5 Закону України від 28.12.94 року № 334/94-ВР (334/94-ВР) (в редакції Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.1, 7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.5, п.7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 86 КАС України, що є підставою для скасування судового рішення. Апелянт вказує, що судом не враховано доказів у справі, а саме винесення 04.05.11 Луганським окружним адміністративним судом рішення про визнання недійсними установчих документів ПП «КФ «Парадігма», що підтверджує правомірність зроблених висновків податковим органом щодо того, що МСНВП «Клен» не мало передбачених Законом підстав для відображення взаємовідносин з фіктивним підприємством, що підтверджується вироком Ленінського районного суду та постановою Луганського окружного адміністративного суду. Вважає правомірними податкове повідомлення рішення від 03.02.11 р. № 0000022310/0, а постанову суду першої інстанції неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

Сторони у судове засідання не зявився, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами частини другої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач знаходиться на податковому обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції в м. Луганську, як платник податку на додану вартість.

01 грудня 2008 року між ПП «КФ «Парадігма» та позивачем було укладено договір купівлі-продажу № 01/12, на виконання якого було видано податкову накладну від 10.12.2008 за № НН-10-12-08-02 на загальну суму 103452,00 грн., в т.ч. ПДВ 17242,00 грн., видаткову накладну № РН-10-12-08-02 від 10.12.2008 на загальну суму 103452,00 грн., в т.ч. ПДВ 17242,00 грн., рахунок-фактуру № СФ-09-12-08-01 від 09.12.2008 на загальну суму 103452,00 грн., в т.ч. ПДВ 17242,00 грн.

МСНВП «Клен» 14 січня 2009 року подало до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року, в якій в рядку 17 зазначив суму податкового кредиту у розмірі 72049,00 грн.

У січні 2011 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «КФ «Парадігма» за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої було складено акт від 18.01.2011 року № 10/23/13407298.

За результатами перевірки встановлено, що позивачем МСНВП «Клен» порушено п.1.2 ст.1, п.2.1 ст. 2 Господарського кодексу, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у грудні 2008 року в сумі 17242,00 грн. Згідно п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між МСНВП «Клен» та контрагентом-постачальником ПП «КФ «Парадігма» на загальну суму 103452,00 грн., в т.ч. ПДВ 17242,00 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що представлені перевірці договір, видаткова накладна на придбання товарно-матеріальних цінностей, податкова накладна, не мають юридичної сили і доказовості первинного документа, крім всього переліченого вище, черерз відстуність в них обовязкового реквізиту справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ПП «КФ «Парадігма». Всі вищеперелічені документи оформоювались та перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної чатини Державного бюджету України.

Позивачем на акт перевірки було надано заперечення.

За результатами перевірки позивачу винесено податкове повідомлення рішення від 03.02.2011 року № 0000022310/0 та визначено податкове зобовязання за основним платежем з податку на додану вартість у розмірі 17242,00 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 4310,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи Ленінським районним судом м. Луганська 21.10.2010 року винесено вирок, на підставі якого ОСОБА_2, застовника, директора, головного бухгалтера ПП «КФ «Парадігма» визнано винним у здійсненні злочину передбаченого статтями 358 ч.ч. 1, 3, ст. 27, ст. 205 ч.1 КК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «б» пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону 2181 встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно із п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94 (Закон №334) не включається до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких, передбачено правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.5.п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168) не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2. ст.1, п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704 (z0168-95) , де зазначено, що первині документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (z0250-97) (далі - Порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.2. Закону (168/97-ВР) нарахування податкового кредиту здійснюється «за наявності вірно оформленої податкової накладної, за винятком тих випадків, коли підставою для нарахування податкового кредиту є інші первинні документи (ВМД, касові чеки, транспортний квиток, готельний рахунок тощо)».

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, необхідні реквізити.

Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку № 165, затвердженого ДПА України на виконання Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) та ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одночасно із затвердженням форми податкової накладної, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно пункту 18 зазначеного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна оформлена відповідно до чинного законодавства, підпис уповноваженої особи скріплена печаткою підприємства.

Стосовно вироку суду щодо ОСОБА_2, застовника, директора, головного бухгалтера ПП «КФ «Парадігма», якого визнано винним у здійсненні злочину, передбаченого статтями 358 ч.ч. 1, 3, ст. 27, ст. 205 ч.1 КК України, - колегія суддів зазначає, що даний вирок не є доказом недійсності укладених угод між МСНВП «Клен» та ПП «КФ «Парадигма» з огляду на те, що даний вирок не встановив недійсності господарських договорів, укладених від імені «КФ «Парадигма» з іншими господарюючими субєктами.

Крім того, вирок не містить посилання на господарські взаємовідносини «КФ «Парадигма» з МСНВП «Клен» та обставини, які б спростовували видання ПП «КФ «Парадигма» податкових накладних, або наявності висновку експертизи про невідповідність підписів на угодах і податкових документах.

ПП «КФ «Парадигма» на день укладення договору з позивачем перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а рішення суду про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи було прийнято 04 травня 2011 року у справі №2а-2367/22/1270, яке на день прийняття постанови у даній справі не набрало законної сили.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем підтверджено суми податку на додану вартість, які позивач включив до складу податкового кредиту, оскільки надав копії відповідних податкових накладних, які містять всі необхідні відомості, а також дають змогу ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну та особу, яка її отримала, у звязку з чим відсутні підстави для донарахування позивачу податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195- 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганськ у справі № 2а-2837/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року у справі № 2а-2837/11/1270 за позовом Малого спільного науково-виробничого підприємства «Клен» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.