Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації Львівської області на постанову Мостиського районного суду Львівської області від 01.07.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації Львівської області про визнання дій неправомірними та стягнення допомоги,

У травні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації Львівської області про визнання дій неправомірними та стягнення допомоги.

Позивачка посилалась на те, що вона є матір’ю двох малолітніх дітей та здійснює за ними догляд. Згідно з ст. 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", їй як матері малолітньої дитини, що здійснює догляд за дитиною, повинна надаватися допомога в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом. Проте, зазначена грошова допомога виплачувалась їй відповідачем у неповному розмірі, оскільки п.14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено на вказаний рік дію частини 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", що суперечить рішенню Конституційного Суду України № 6- рп/2007 від 09 липня 2007 (v0a6p710-07) року. Зазначеним рішенням визнані неконституційними положення п.14 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення на 2007 рік дії ч.1 ст. 12, ст. 15 та п.3 розділу V111 "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

В 2007-2008 роках виплата допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку не відповідала вимогам Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) та Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) .

Позивачка просила стягнути з відповідача недоплачену їй допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трьох років за 2007-2008 роки.

Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 01.07.2009 року позов задоволено частково.

Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації Львівської області виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило управління праці та соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, зазначена постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, такою, яка винесена з порушенням норм матеріального права.

Апелянт звертає увагу на те, що в 2007 році допомога по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку позивачці призначена та виплачена вірно відповідно до норм чинного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України (254к/96-ВР) , Бюджетного кодексу України (2542-14) та Закону України Про державний бюджет України.

Апелянт просить скасувати постанову Мостиського районного суду Львівської області від 01.07.2009 року та прийняти нову постанову, якою позивачці в задоволенні позову відмовити.

Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI (2453-17) ), що є достатнім для розгляду даної справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вона є матір’ю малолітніх дітей ОСОБА_2, та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та фактично здійснює за ними догляд.

Розмір отриманої позивачкою у 2007 році допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку не відповідає вимогам ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" і сума заборгованості перед позивачкою, виходячи із законодавчо встановлених розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років підлягає виплаті відповідачем по справі.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та обставинам по справі.

Колегія суддів відзначає, що згідно з вимогами ст.ст. 13, 14 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення нею вказаного віку.

Відповідно до вимог з ст. 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення п.14 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено дію ч.1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дане рішення Конституційного України (254к/96-ВР) має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положення статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що дії відповідача щодо виплати на користь позивачки допомоги по догляду за дітьми до досягнення нимитрирічного віку в 2007 році в значно меншому розмірі ніж це передбачено ст. 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", є протиправними, оскільки ч.2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої грошової допомоги по догляду за дітьми з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з врахуванням виплачених сум.

Що стосується допомоги по догляду за дитиною за 2008 рік, то згідно ст. 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-6 (далі Закон № 107-6) затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 01 січня-526 грн., з 01 квітня – 538 грн., з 01 липня – 540 грн., а згідно пункту 23 цього Закону, підпункт 8 пункту 8 з розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) викладено у такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року – 50%, з 01 січня 2009 року – 75%, з 01 січня 2010 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

З огляду на наведене, у 2008 році позивачці допомога нараховувалась та виплачувалась відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", яким визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн., і дане положення Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року (v010p710-08) не було визнано неконституційним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть.

Керуючись ст. 195, ст. 197 ч.1, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації Львівської області залишити без задоволененя.

Постанову Мостиського районного суду Львівської області від 01.07.2009 року по справі № 2а-108/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.