Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Калашнікової О.В.

Леонтович К.Г.

Конюшка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Харківської обласної митниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року у справі за позовом ТОВ «Укржилспілка, ЛТД» до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про скасування рішення, -

В грудні 2010 року ТОВ «Укржилспілка, ЛТД» звернулось до суду з позовом до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення Харківської обласної митниці щодо визначення митної вартості товарів №807000006/2010/000120/2 від 17.06.2010 року. №807000006/2010/000638/2 від 30.06.2010 року, №807000006/2010/000650/2 від 01.07.2010 року, №807000006/2010/300053/2 від 26.07.2010 року, №807000006/2010/300102/2 від 16.08.2010 року, №807000006/2010/300103/2 від 16.08.2010 року, №807000006/2010/300136/2 від 31.08.2010 року та карток відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, видані Харківською обласною митницею №807070005/0/00091 від 18.06.2010 року, №807070005/0/00127 від 01.07.2010 року, №807070005/0/00130 від 01.07.2010 року, №807070005/0/00222 від 26.07.2010 року, №807070005/0/00291 від 16.08.2010 року, №807070005/0/00292 від 16.08.2010 року, №807070005/0/00356 від 01.09.2010 року, стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Укржилспілка ЛТД»надмірно сплаченого податку на додану вартість розмірі 2^4765,58 грн. та понесених позивачем судових витрат в сумі 1747,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в червні-серпні 2010 року позивачем неодноразово надавалися відповідачеві вантажно-митні декларації, якими декларувалися товари, що надійшли на його адресу, однак Харківська обласна митниця відмовляла позивачеві у митному оформлені зазначеного товару шляхом прийняття рішень про визначення митної вартості товарів та видачею карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Позивач зазначає, що митна вартість товару визначалась позивачем відповідно до ст. 267 Митного кодексу України за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а відповідачем же приймалось рішення із застосуванням третього методу визначення митної вартості та видачею на виконання таких рішень карток відмови, внаслідок чого ТОВ «Укржилспілка, ЛТД» вимушенено було здійснювати митне оформлення, виходячи з іншої, визначеної Харківською обласною митницею, митної вартості товару, через сплачував надмірні платежі з митного оформлення -податок на додану вартість.

Посилаючись на те, що оскаржувані рішення та картки відмови винесені з порушенням норм митного законодавства України, позивач просив їх визнати протиправними та скасувати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року, позов задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі Харківська обласна митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того, чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні товарів з підстав неправильного визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та необґрунтовано використано метод оцінки митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновками судів, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що для здійснення митного контролю декларантом позивача було заявлено для митного оформлення за ВМД:

№ 807070005/2010/320398 від 07.06.2010р.,

№807070005/2010/321585 від 30.06.2010р.,

№807070005/2010/321621 від 01.07.2010р.,

№807070005/201.0/322826 від 26,07.2010р.,

№807070005/2010/323841 від16.08.2010р.,

№807070005/2010/323842 від 16.08.2010р.,

№807070005/2010/324629 від 31.08.2010р.

товар «Поліпропілен регранулят марки М-10 у гранулах (вміст пропілену -не менше 95,5мас.%, етилену -не більше 4,0 мас.%, виробничих домішок не більше 0,5 мас.%).

Відповідно до вимог Митного кодексу України (92-15) , Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339 (339-2008-п) , Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (1766-2006-п) (далі -Порядок №1766), Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 24.06.2009 № 602 (z0669-09) митницею було здійснено контроль правильністю визначення митної вартості зазначеного товару.

У деклараціях митної вартості позивачем була визначена митна вартість товару за ціною контракту та додатків до нього.

В подальшому відповідачем встановлено, що задекларована декларантом ТОВ «Укржилспілк ЛТД»митна вартість товару була значно нижче, в порівнянні з вартістю товарів, на які є інформація Держмитслужби України про товари які експортувалися до України в найближчий час до часу експорту оцінюваного товару згідно пункту 2.2 Порядку №339 (339-2008-п) .

Відповідно до ст.. 264 Митного кодексу України (92-15) заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для нього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу (92-15) .

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, саме нерозуміння цієї норми спричинило звернення до суду позивача, та не виконання ним вимог митниці при митному оформлені.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені Порядком № 1766 (1766-2006-п) .

Пунктом 7 цього Порядку (1766-2006-п) визначений перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.

Пункт 15 наведено Порядку №1766 (1766-2006-п) передбачає, що для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися такі документи: установчі документи підприємства, що переміщує товари; - угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається; відповідна бухгалтерська документація; ліцензійні чи авторські угоди; замовлення на поставку товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника; калькуляція фірми-виробника на товари, митна вартість яких визначається; інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.

Відповідач відповідно норм митного законодавство має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.

Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи, інші документи, які б підтверджували заявлену митну вартість товару, або якщо декларант відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного кодексу України, п.14 Порядку №1766 (1766-2006-п) , визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Згідно матеріалів справи, заявлена декларантом митна вартість товару була визначена на рівні 0,50 дол. США/кг., а на час митного оформлення ідентичних та/або подібних товарів митна вартість становила 1,51-1,54 дол. США/кг. Тобто, у митного органу обґрунтовано сумніви щодо правильності заявленої митної вартості вказаного товару.

Відповідно до вимог ст. 266 Митного кодексу України та п. 11 Порядку №1766 (1766-2006-п) відповідач в ході проведення консультацій пропонував ТОВ «Укржилспілка Л ТД»надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Однак, декларантом були надані не в повному обсязі додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, а тому митним органом прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди). Тобто, відсутність відповідної та належної інформації щодо понесених витрат та використання декларантом відомостей не були підтверджені в повній мірі документально стало підставою для неможливості застосування першого методу.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до статті 268 Митного кодексу України при застосуванні другого методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умови, відповідно до якої товари повинні бути однакові за всіма ознаками з оцінюваними. Оскільки інформація щодо документального підтвердження зазначеної вище умови була відсутня у митного органу, останнім прийняте рішення про неможливість застосування другого методу визначення митної вартості (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Згідно ст. 269 Митного кодексу України під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Таким чином, відповідачем обгрунтовано було застосовано третій метод митної вартості товару (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку №1766 (1766-2006-п) та норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм, надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, документи були надані не в повному обсязі.

Таким чином, оскільки декларантом не були виконані вимоги митного органу щодо надання додаткових документів для встановлення митної вартості товару, колегія суддів вважає, що дії митниці при визначенні митницею митної вартості зазначених товарів за методом №3 були правомірними, виключно в межах та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а прийняті нею рішення є обгрунтованими.

Відповідно до статті 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, судове рішення можна визнати таким, що не відповідає вимогам статті 159 КАС України.

Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Харківської обласної митниці задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.