Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеського обласного центру зайнятості на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі за позовом державного підприємства Міністерства оборони України "Південь" (в теперішній час державне підприємство "ТВК") до Одеського обласного центру зайнятості, третя особа - Овідіопольський районний центр зайнятості, про визнання протиправними дій, -

В липні 2009 року державне підприємство Міністерства оборони України "Південь" (в теперішній час державне підприємство "ТВК") звернулося до суду з позовом до Одеського обласного центру зайнятості, третя особа - Овідіопольський районний центр зайнятості, про визнання протиправними дій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2010 року, в задоволенні позовних вимог ДП "Південь" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано не чинним акт про порушення законодавства України про зайнятість населення №12-14/26 від 26 травня 2009 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Одеський обласний центр зайнятості, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судову рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами було встановлено, що на виконання своїх службових обов'язків, згідно статті 34 Закону України "Про зайнятість населення", "Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1998 року №1435 (1435-98-п) , головним та провідним спеціалістами інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Одеського обласного центру зайнятості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проведена перевірка ДП Міністерства оборони України "Південь" з питань додержання вимог законодавства України про зайнятість населення та загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Перевіркою встановлено, що позивачем несвоєчасно повідомлено Овідіопольський районний центр зайнятості про очікування вивільнення чотирьох працівників згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України. При перевірці табелів використання робочого часу за жовтень-листопад місяці 2008 року, перевіряючими було встановлено, що 31 жовтня 2008 року - це останній робочий день чотирьох вищезазначених працівників. Актом від 26 травня 2009 року №12-14/26 позивачу запропоновано добровільно у десятиденний строк внести штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника у загальній сумі 150 765, 42 грн. та роз'яснено, що у разі несплати у добровільному пор зазначеного штрафу, його буде утримано у встановленому Законом (803-12) порядку.

Відповідно до частини 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці.

Суди встановили, що повідомлення про вивільнення 4 працівників надійшло до центру зайнятості 01 вересня 2008 року, наказ про їх звільнення був виданий 31 жовтня 2008 року, при цьому, 31 жовтня 2008 року всі 4 працівника працювали повний робочий день, і відповідно, днем фактичного вивільнення працівників є 01 листопада 2008 року тоді як чинним законодавством встановлюється 2-місячний строк до вивільнення працівників, а не до видання наказу про звільнення (як рахується в акті перевірки).

Враховуючи, що в акті про порушення законодавства України про зайнятість населення № 12-14/26 від 26 травня 2009 року відповідач визначив позивачу штрафні санкції у розмірі 150 765,42 грн. необґрунтовано та з порушенням частини 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про визнання вказаного акту не чинним.

Пунктами 6, 8 "Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року № 47 (47-91-п) , визначено, що інспекція проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцям та має право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій усіх форм власності, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5, 20 Закону України "Про зайнятість населення" і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону. Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій при проведенні перевірки.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність необхідності визнавати неправомірними дії щодо застосування штрафних санкцій, визначених у спірному акті № 12-14/26 від 26 травня 2009 року, оскільки визнання не чинним зазначеного акта в цілому забезпечить повний захист прав позивача у питанні про застосування до нього штрафних санкцій.

Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним пункту 4 перевірки від 26 травня 2009 року №12-19/29 та визнання цього акта таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з тим, що зазначений акт на відміну від акта щодо порушення законодавства України про зайнятість населення №12-14/26 від 26 травня 2009 року, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача чи відповідача, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, і відповідно, у позивача відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Одеського обласного центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі за позовом державного підприємства Міністерства оборони України "Південь" (в теперішній час державне підприємство "ТВК") до Одеського обласного центру зайнятості, третя особа - Овідіопольський районний центр зайнятості, про визнання протиправними дій - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.