Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівКобилянського М.Г., Ліпського Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області

на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України (далі -УПФУ) в Лугинському районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області (далі -УПСЗН Лугинської РДА), Обласного центру з нарахування та виплати пенсій Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення невиплачених коштів,

У жовтні 2005 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення невиплачених коштів. Позивач зазначив, що проживає у зоні радіоактивного забруднення і, відповідно до частини першої статті 37 та статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на доплату в розмірі 1 мінімальної заробітної плати та щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 30 % від мінімальної заробітної плати. Посилаючись на відмову відповідачів проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії у розмірі встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) , просила стягнути заборгованість по доплаті як громадянину, який проживає у зоні посиленого радіологічного контролю в розмірі 7566,40 грн та щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням продуктів харчування у розмірі 30 % від мінімальної заробітної плати в сумі 2271,60 грн за період з 01 вересня 2002 року по 31 серпня 2005 року.

Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2007 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року, позов задоволено. Стягнуто з УПФУ в Лугинському районі Житомирської області на користь ОСОБА_4 7566,40 грн невиплачених коштів, передбачених статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01 вересня 2002 року по 31 серпня 2005 року. Стягнуто з УПСЗН Лугинської РДА на користь на користь ОСОБА_4 2271,60 грн невиплачених коштів, передбачених статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01 вересня 2002 року по 31 серпня 2005 року.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення доплати в сумі 7566,40 грн за період з 01 вересня 2002 року по 31 серпня 2005 року. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано статтю 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та не враховано положення Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) . Вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у запереченнях на касаційну скаргу вказує, що до функцій центру не відноситься виплата соціальної допомоги та інших грошових виплат, відповідно до чого просить визнати його неналежним відповідачем.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що позивач є потерпілим від наслідків Чорнобильської АЕС 4 категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, проживає на території, яка віднесена до зони радіоактивного забруднення та перебуває на обліку УПФУ в Лугинському районі Житомирської області.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 (106а-91-п) с. Будо-Літки Лугинського району Житомирської області віднесене до зони посиленого радіологічного контролю.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на 1 мінімальну заробітну плату (ст. 39).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач отримував доплату до пенсії у 2002 - 2005 роках з урахуванням обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 (836-96-п) року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Вирішуючи цей спір, суди першої та апеляційної інстанцій з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

За таких підстав правильним є висновок судів щодо неправомірності дій пенсійного органу по виплаті доплати до пенсії в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) .

Посилання УПФУ в Лугинському районі Житомирської області на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав не впливає на правильність прийнятих рішень, оскільки під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій відповідач не наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, передбачених статями 99, 100 КАС України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), відповідного клопотання не заявляв.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.