Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Кобилянського М.Г.

суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманих сум щорічної грошової допомоги та компенсації втрати частини доходів

за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року,

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що є учасником бойових дій і відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на одноразову щорічну допомогу до 5-го травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, однак протягом 2007-2008 років допомога виплачувалась не у повному обсязі, тому просив стягнути з відповідача недоплачену суму грошової допомоги: за 2007 рік у розмірі 1770 грн. 30 коп., за 2008 рік - 2095 грн. Крім цього, просив суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 958 грн. 98 коп. Під час розгляду справи позивачем була подана заява, у якій він просив позивні вимоги в частині стягнення з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради на його користь компенсації за втрату частини доходів у розмірі 958 грн. 98 коп. залишити без розгляду.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2008 року позов задоволено. Визнано дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради щодо виплати разової грошової допомоги за 2007-2008 роки неправомірними. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2007 рік у розмірі 1770 грн. 30 коп., за 2008 рік у розмірі 2095 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2008 року змінено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради про стягнення суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) у розмірі 958 грн. 98 коп. залишено без розгляду. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідач просить скасувати ці судові рішення і постановити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічно до 5 травня має право на одержання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

У 2007 році позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 280 грн., у 2008 році -310 грн. з урахуванням обмежень, встановлених Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідні роки.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення розміру щорічної допомоги до 5 травня у 2007-2008 роках суперечить вимогам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) , крім того, звуження змісту та обсягу цих гарантій шляхом прийняття нових законів або внесенням змін до чинних законів є порушенням статті 22 Конституції України.

Однак з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій погодитись неможна виходячи з наступного.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) було визнано неконституційними положення пункту 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнані неконституційними положення законів України про Державний бюджет України 2008 рік, яким встановлені розміри щорічної грошової допомоги.

Водночас, згідно з ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органом праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (489-16) та Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» (107-17) були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином підстав для визнання дій управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради неправомірними щодо виплати щорічної одноразової допомоги до 5 травня у 2007-2008 роках у зменшеному розмірі, ніж встановлений законом розмір виплат членам сім'ї загиблого ветерана війни, немає, оскільки управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права в частині вимог про стягнення щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007-2008 роки, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної в частині цих вимог і ухвалює в цій частині нове судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 225, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради задовольнити частково.

Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року в частині визнання дій управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради щодо виплати разової грошової допомоги за 2007-2008 роки неправомірними й стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2007 рік у розмірі 1770 грн. 30 коп., за 2008 рік у розмірі 2095 грн. скасувати і прийняти в цій частині нову постанову -про відмову у позові.

У решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року, якою змінено постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2008 року, в частині залишення без розгляду вимоги ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради про стягнення суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) у розмірі 958 грн. 98 коп. залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.