2а-12020/10/2/0170 Про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції в частині складання Акту планової виїзної перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень щодо податку на додану вартість, оподаткування прибутку підприємств, податку з доходів фізичних осіб, щодо яких невірно визначені податкові зобов'язання - 03.08.2011 Прийняття

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 15.11.2010 у справі № 2а-12020/10/2/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Чемпіон" (вул. Р.Люксембург, 1, а/с 1377, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Бєлова, 2, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2010 у справі № 2а-12020/10/2/0170 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Чемпіон" до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим - задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим № 0001032301/0 від 06.09.2010, № 0001042301/0 від 03.09.2010, № 0001611701/0 від 07.09.2010.

В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2010 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Чемпіон", звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі в частині складання Акту планової виїзної перевірки позивача від 25.08.2010 № 1539/23-02/35598948, скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001042301/0 від 03.09.2010, № 0001032301/0 від 06.09.2010, №0001611701/0 від 07.09.2010.

Позов мотивовано тим, що під час проведення відповідачем планової виїзної перевірки позивача були невірно застосовані положення Законів України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , в наслідок чого, невірно визначені податкові зобов'язання, розраховані штрафні санкції.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.

Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 17.12.2007 по 31.03.2010, за результатами якої 25.08.2010 був складений акт № 1530/23-05/35598948у якому зафіксоване порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів при придбанні та продажу товарів (послуг) від ПП "Мамед" та ПП "Кассіопей", встановлено відсутність об'єкту оподаткування при придбанні та продажу товарів у 1 кварталі 2010р., порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7, п.п. 7.4.1, 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано ПДВ за квітень 2008 р. у сумі 44333 грн., п.п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 4138 грн., порушення п.п 6.3.2 п. 6.3. ст.6, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п .9.6.2., п. 9.6. ст.9, п.п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в наслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумах 136,41 грн. та 14514 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 06.09.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення № 00011032301/0, згідно з яким позивачу нарахований податок на прибуток у сумі 8276,50 грн., в тому числі 4138грн. -за основним платежем, 4129,5 грн. -за штрафними санкціями, 03.09.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001042301/0, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 66499,50 грн., в тому числі 44333 грн. -за основним платежем, 22166,5 грн. -за штрафними санкціями, 07.09.2010 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001611701/0, відповідно до якого позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 4287123 грн., в тому числі 14290,41 грн. -за основним платежем, 28580,82 грн. -за штрафними санкціями.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) . Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст.17 Закону визначено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що в різні періоди часу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 входили до складу засновників товариства та відповідно до статуту та вимог чинного законодавства вносили в його статутний фонд майно на суму 23590 грн. кожний. В подальшому вказані фізичні особи за їх особистими заявами в порядку, визначеному в статуті платника податків, були виключені зі складу учасників товариства, після чого їм було повернуто майно, яка вносилась до статутного фонду. Зазначеним фізичним особам було повернуто теж саме майно, яке ними надавалось в якості внесків до статутного фонду товариства, за тією ж вартістю .

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в період часу, який перевірявся, під час повернення майна ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_3 останні не отримували будь - який дохід в розумінні ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а позивач не був податковим агентом, не був зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів від їх імені та за їх рахунок, вести податковий облік їх доходів та подавати податкову звітність податковим органам, а отже, правильно визнав протиправним та скасував податкове повідомлення -рішення № 0001611701/0 від 07.09.2010.

Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Підпунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено поняття бюджетного відшкодування, яким є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету, у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом (168/97-ВР) , а податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону (168/97-ВР) , така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону (168/97-ВР) ).

Доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що при проведенні перевірки позивача був встановлений факт завищення ним податкового кредиту за квітень 2008 р. на суму 44333 грн., спростовуються матеріалами справи.

Так, згідно Договору купівлі-продажу, укладеного 24.04.2008 з ТОВ "Трейд Агрополіс", платник податків мав прийняти ячмінь у кількості 201,511 метрична тонна по заліковій вазі та оплатити його вартість. Загальна вартість товару була визначена сторонами у розмірі 221666,67 грн. ( втому числі ПДВ 44333,33 грн. ) .

ТОВ "Трейд Агрополіс"29.04.2008 р. оформлені податкова накладна № 8 та 30.04.2008 р. податкова накладна № 10 на суми відповідно 113333,33 грн. ( в тому числі ПДВ 22666,67 грн.) та 108333,33 грн. (втому числі ПДВ 21666,67 грн.) та оформлений рахунок фактура № ТА -000008 від 29.04.2008 р. на 201, 515 тон ячменя вартістю 2666000 грн. ( в тому числі ПДВ 44333,33 грн.)

Позивачем платіжними дорученнями № 09 від 29.04.2008, № 10 від 29.10.2008, № 11 від 30.04.2008 на рахунок ТОВ "Трейд Агрополіс" перераховано відповідно 76000 грн.(в тому числі ПДВ 12666,67 грн.), 60000 грн. (в тому числі ПДВ 10000 грн.), 130000 грн. ( в тому числі ПДВ 21666,67 грн.), у всіх з платіжних документах зазначено наступне призначення платежу: "Передплата за зерно згідно рахунку № 8 від 29.04.2008".

В матеріалах справи також наявні докази проведення зазначених платежів 29.04.2008 та 30.04.2008.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача були правові підстави віднести сплачений ПДВ у сумі 44333 грн. до складу податкового кредиту за квітень 2008 року, а отже, правильно визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення № 0001042301/0 від 03.09.2010.

Пункт 1.21 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що доходами з джерелом їх походження з України -є будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Заявник апеляційної скарги зазначив, що під час проведення перевірки позивача встановлено заниження податку на прибуток на суму 4138 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в період час, який перевірявся, платник податків мав взаємовідносини з ПП "Мамед" та ПП "Кассіопей". Обороти з першим склали 3000,11 грн., а з другим - 6720 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що ПП "Мамед" були надані вантажно-розвантажувальні послуги на суму 3000,11 грн., а у ПП "Кассіопей" були придбані кубоконтейнери на суму 6720 грн., оплачені виконі першим роботи та вартість придбаних цінностей у другого.

Заявник апеляційної скарги не надав доказів того, що зазначені витрати не відносяться до господарської діяльності платника податків, ним послуги не були отримані, кубоконтейнери ним не були отримані та в подальшому не використовувались.

Невірне надання звітності контрагентами позивача не є належним доказом неправомірного віднесення ним до складу валових витрат коштів, сплачених для забезпечення своєї господарської діяльності, отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове рішення № 0001032301/0 від 06.09.2001 є протиправним та правильно його скасував.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2010 у справі № 2а-12020/10/2/0170 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.