2а-6160/12/0170/30 Про визнання протиправними дій ДПІ щодо відмови прийняти податковий звіт - декларацію з ПДВ - 10.06.2013 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв" звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової служби України щодо неприйняття як податкового звіту декларації з податку на додану вартість ТОВ "Спецпромрезерв" за березень 2012 року, поданої 17.04.2012; зобов'язання ДПІ у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби відобразити за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість ТОВ "Спецпромрезерв" основні показники поданої декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року, поданої 17.04.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2012, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012, позов задоволено; визнано протиправними дії Державної податкової служби України по неприйняттю як податкового звіту декларації з податку на додану вартість позивача за березень 2012 року, поданої 17.04.2012 та зобов'язано ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС відобразити за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість ТОВ "Спецпромрезерв" основні показники поданої декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року, поданої 17.04.2012.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.01.2012 між ТОВ "Спецпромрезерв" та ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було укладено договір про визнання електронних документів.

17.04.2012 позивачем засобами електронного зв'язку подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2012 року.

Згідно квитанції № 1 від 17.04.2012 Державною податковою службою України до відома позивача доведено про неприйняття декларації за березень 2012 року, у зв'язку із тим, що позивач не був платником податку на додану вартість у 2012 році.

Однак, як встановлено матеріалами справи, постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 у справі № 2а-12145/09/9/0170 визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Спецпромрезерв", оформлене актом № 208/15-2 від 08.10.2009.

Таким чином, на момент подання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46, п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку; податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Згідно з п. п. 48.2, 48.3 ст. 48 цього Кодексу визначено, що форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору, а саме відображати інформацію, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків; податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно із пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку, така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; податкова звітність, складена з порушенням, не вважається податковою декларацією.

Матеріали справи свідчать, що подана позивачем декларація з податку на додану вартість за березень 2012 року не містить порушень зазначених норм законодавства.

Таким чином, дії податкового органу щодо неприйняття декларації суперечать вимогам чинного законодавства та є неправомірними.

Щодо позовних вимог про зобов'язання податкового органу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби відобразити за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість ТОВ "Спецпромрезерв" основні показники поданої декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року, поданої 17.04.2012, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2, п. 1) ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ; справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У той же час, положеннями Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року № 276 (z0843-05) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за №843/11123 (z0843-05) , встановлено порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 3.1 цієї Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

З правового аналізу наведених положень вбачається, що облік платежів у картках особового рахунку за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для товариства будь-які правові наслідки.

Cаме по собі не відображення у картці особового рахунку відповідних даних не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов'язки.

Таким чином, бездіяльність податкового органу щодо не відображення в картці особового рахунку показників декларації не можна вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію п. 1) ч. 2 ст. 17 КАС України.

Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2012 в частині зобов'язання ДПІ у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби відобразити за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість ТОВ "Спецпромрезерв" основні показники поданої декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року, поданої 17.04.2012, скасувати із закриттям провадження у справі.