к-51510/09-с Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - 10.05.2012 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009

у справі № 2-а-190/09/2070

за позовом Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Державне підприємство «Харківський завод транспортного устаткування»(далі по тексту -позивач, ДП «Харківський завод транспортного устаткування») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.01.2006 №9/15-206.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2009, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку позивача за березень 2003 року по січень 2005 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20.01.2006 №9/15-206/14309764.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»-несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку.

Також в акті перевірки зазначено, що податковий розрахунок на 2003 рік ДП «Харківський завод транспортного устаткування»надало до відповідача 31.01.2003 ( вх. №387 від 31.01.2003), на 2004 рік - 28.01.2004 (вх. № 426 від 28.01.2004), уточнюючий розрахунок на 2004 рік - 29.07.2004 (вхідний №41351 від 29.07.2004). Вказаними розрахунками визначено, що позивач повинен сплатити 470218,04 грн. за лютий 2003 року - грудень 2004 року. Відповідач зазначив, що позивачем затримано сплату узгодженої суми на 670 календарних днів граничного строку сплати. Датами сплати з 14.01.2005 року по 30.12.2005 року.

За розрахунком на 2003 рік №387 від 31.01.2003, строк сплати - 31.03.2003, сплачено 14.01.2005 року, сума погашеного боргу - 638, 32 грн., кількість днів прострочення складає 655 днів. За розрахунком на 2004 рік №426 від 28.01.2004, уточнюючий розрахунок на 2004 рік №|41351 від 29.07.2004, строк сплати - 01.03.2004, сплачено 01.08.2005 року, сума погашеного боргу - 876, 92 грн., кількість днів прострочення складає 518 днів.

На підставі висновків акта перевірки у відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю» та пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2006 № 9/15-206 за затримку на 670 днів порушення граничного терміну сплати суми податкового зобов'язання в розмірі 470218,04 грн. ДП «Харківський завод транспортного устаткування»зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% від нарахованої суми, що становить - 235109,02грн.

Податкові зобов'язання ДП «Харківський завод транспортного устаткування»з податку на землю виникли за лютий 2003 року - грудень 2004 року.

Судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2002 по справі №Б-19/226-02 у відношенні до ДП «Харківський завод транспортного устаткування»було порушено справу про банкрутство та з цієї дати введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діяв до 09.12.2004, тобто у період з січня 2003 року по січень 2005 року позивач знаходився у процедурі банкрутства.

Отже, податкові зобов'язання позивача з податку на землю виникли вже після введення мораторію.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення ст. 12 цього Закону, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), стосуються вимог, зобов'язань, які охоплюються поняттям мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати з урахуванням визначення мораторію, наведеного у статті 1 Закону.

Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв'язку із чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

Суди дійшли до правильного висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення в разі невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на їх виконання і штрафних санкцій ґрунтуються на законі.

Таким чином, дія мораторію не поширюється на податкові зобов'язання, які виникли після його введення та на штрафні санкції за їх невиконання, тому суди правомірно відмовили у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування»відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .