Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Гордійчук М.П.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі в Донецькій області на постанову Господарського суду Донецької області від 22 грудня 2005 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28 лютого 2006 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі міста Маріуполя Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі в Донецькій області про зобов'язання вчинити дії,

Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі міста Маріуполя Донецької області звернулось до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі в Донецькій області про зобов'язання прийняти до заліку виплачену ОСОБА_1 пенсію по інвалідності за період із квітня 2002 року по жовтень 2004 року в сумі 4 393,19 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 22 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28 лютого 2006 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 лютого 2011 року зазначені рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 05 грудня 2011 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 08 лютого 2011 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У поданій касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі в Донецькій області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відділення Фонду прийняти до заліку (підписати акт звірки) виплачені ОСОБА_1 суми пенсії по інвалідності у зв'язку, з трудовим каліцтвом за період із квітня 2002 року по жовтень 2004 року в сумі 4 393,19 грн., оскільки право забезпечення на страхування від нещасного випадку, встановлене в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Колегія суддів виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, та зважаючи на приписи частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень Верховного Суду України, не погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 № 5-4/4 (z0376-03) , не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про зобов'язання прийняти до заліку виплачену пенсію.

Враховуючи зазначене, зважаючи на невідповідність вимог, заявлених органом Пенсійного фонду України, обсягу прав та обов'язків суб'єкта владних повноважень, колегія суддів вказує на необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача прийняти до заліку виплачену ОСОБА_1 пенсію по інвалідності за період із квітня 2002 року по жовтень 2004 року в сумі 4 393,19 грн.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлено повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень із постановленням нового, про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі в Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Донецької області від 22 грудня 2005 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28 лютого 2006 року скасувати.

У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі міста Маріуполя Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі в Донецькій області про зобов'язання прийняти до заліку виплачену ОСОБА_1 пенсію по інвалідності за період із квітня 2002 року по жовтень 2004 року в сумі 4 393,19 грн. - відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.