к-19198/09-с Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень щодо визначення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість - 03.05.2012 Прийняття

Приватна багатогалузева виробничо-комерційна фірма «Електронасос-сервіс» (далі по тексту -позивач, ПБВКФ «Електронасос-сервіс») звернулась до господарського суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту -відповідач, ДПІ у м. Полтаві) № 0002902301/0 від 17.09.2007, № 0002902301/1 від 21.12.2007, № 0002902301/2 від 31.01.2008.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 27.11.2008 позов задоволено; визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009 скасовано рішення суду першої інстанції; прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної планової комплексної документальної перевірки ПБВКФ «Електронасос-сервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2007 складено акт № 1632/23-1/21077857 від 31.08.2007, в якому зафіксовані порушення пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: неправомірне включення до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів суми ПДВ в розмірі 61 522 грн., сплачених в ціні придбання насосів, комплектуючих до насосів, запчастин від ТОВ «Вельтур» та ПП «Інтерсервіс проммаш».

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002902301/0 від 17.09.2007, № 0002902301/1 від 21.12.2007, № 0002902301/2 від 31.01.2008 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 92 283 грн., в т.ч.: 61 522 грн. основного платежу та 30 761 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами договірних відносин ПБВКФ «Електронасос-сервіс» з ТОВ «Вельтур»та ПП «Інтерсервіс проммаш», а саме: отримавши товарно-матеріальні цінності та відповідні податкові накладні, позивач за першою подією - відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Також судами встановлено, що 01.02.2005 та 31.01.2006, на підставі рішень судів, анульовані свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ, відповідно, ПП «Інтерсервіс проммаш» та ТОВ «Вельтур».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ -відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення наступним, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абз. 1,3 пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 9.8. статті 9 цього закону та пунктом 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79 (z0208-00) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429 (z0208-00) , передбачено випадки та порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Оскільки матеріалами справи встановлено, що контрагенти позивача на момент здійснення спірних господарських операцій та видачі податкових накладних не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому відповідачем правомірно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Приватної багатогалузевої виробничо-комерційної фірми «Електронасос-сервіс»залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .