Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 червня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року

у справі №6/488(2а-4994/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕ Логістікс 6»(надалі -ТОВ «АЕ Логістікс 6»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва: від 25.10.2007р. №0008272308/0; від 28.12.2007р. №0008272308/1; від 20.03.2008р. №0008272308/2; та від 22.05.2008р. №0008272308/3 про донарахування та сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32854,00грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 червня 2009р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010р., позов було задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва: від 25.10.2007р. №0008272308/0; від 28.12.2007р. №0008272308/1; від 20.03.2008р. №0008272308/2; та від 22.05.2008р. №0008272308/3. Судові витрати в розмірі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, на підставі направлень від 30.08.2007р. №1277/23-8 та від 27.09.2007р. №1392/23-8 контролюючим органом було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «АЕ Логістік 6»за період з 17.04.2006р. по 31.03.2007р., про що складено акт від 17.10.2007р. № 4115/23-8/34355503.

Висновками зазначеного акта перевірки встановлено, що в порушення п.п.5.1 ст.5 та п.п.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отриманні консультаційні та юридичні послуги на підставі договорів від 28.04.2006р. №6/68-06, та від 01.11.2006р. №64-Д-06, що пов'язані з придбанням земельних ділянок, позивач неправомірно відніс до складу валових витрат підприємства.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2007 р. №0008272308/0, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток у сумі 32854,00грн., у т.ч. основний платіж -22018,00грн. та штрафні санкції - 10836,00грн.

За результатами апеляційного узгодження, контролюючим органом залишено без задоволення скарги платника податку та прийняті повідомлення-рішення: від 28.12.2007р. №0008272308/1; від 20.03.2008р. №0008272308/2; та від 22.05.2008р. №0008272308/3, в яких сума зобов'язання залишилась без змін.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході проведеної перевірки підставою для висновку щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) є отримання позивачем у перевіреному періоді послуг за договором від 28.04.2006р. №6/68-06 укладеного між ТОВ «АЕ Логістік 6»та ЗАТ «Бі. Сі. Томс енд Ко», та договором від 01.11.2006р. №64-Д-06 укладеного між ТОВ «АЕ Логістік 6»та ТОВ «Саланс».

Згідно зазначеного договору №6/68-06 від 28.04.2006р. та акту приймання-передачі виконаних робіт №02-06/68-06, позивачеві надавались юридичні та консультаційні послуги щодо правового регулювання інвестицій в об'єкти нерухомості та землю, щодо корпоративного законодавства України, здійснення правового аудиту об'єктів для інвестиційних цілей, щодо законодавства України в галузі податків, валютного регулювання, трудових відносин, підготовка договорів позик, консультування щодо регулювання договорів позик відповідно до законодавства України.

Відповідно до договору №64-Д-06 від 01.11.2006р. та акту приймання-передачі виконаних робіт №463-А-2006, позивачеві надавались телефонні консультації та вивчення відповідних правових документів, договорів і регулятивних питань.

Відповідно до підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації, визначений у підпункті 8.3.3 пункту 8.3 цієї статті.

Разом з тим, судом встановлено, що з названих вище договорів (оплату послуг за якими відповідач не відносить до валових витрат позивача) неможливо встановити, що зазначені послуги безпосередньо пов'язані з операціями з продажу або купівлею землі, зокрема, не перелічені номери та дати відповідних договорів на придбання землі, або надання послуг по конкретним ділянкам землі. А ні акт перевірки, а ні письмові заперечення відповідача також не визначають зв'язок послуг з надання консультацій щодо корпоративного законодавства України, здійснення правового аудиту об'єктів, які розглядаються для інвестиційних цілей з операціями, що пов'язані з продажем або купівлею землі.

Відповідно до п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові втрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що для цілей бухгалтерського обліку, на якому базується податковий облік, облік витрат, пов'язаних із придбанням землі, ведеться відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92 (z0288-00) , а саме: «Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 5.1. Основні засоби: 5.1.1. Земельні ділянки.

7.Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

8.Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж:, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою».

Таким чином, витрати на юридичні, бухгалтерські та інші послуги відсутні в цьому переліку. Тобто, нормами законодавства не передбачено включення до складу вартості землі вартості юридичних та інших послуг, які відповідач зазначає в акті перевірки. Такі супутні витрати вважаються непов'язаними з придбанням землі, а отже норма п.п.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не може застосовуватись до витрат на супутні послуги, які не є безпосередньо пов'язаними з купівлею землі.

Отже, з урахуванням приписів п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою обумовлено порядок вирішення конфлікту, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, та вимог п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позов підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 червня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.