к-8776/09-с Про визнання недійсними угод, господарських зобов'язань та застосування наслідків - 25.04.2012 Прийняття

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Львова (далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «Інвестсервіс-плюс»(далі -відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Карнеол»(далі -відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ «Вудмакс»(далі -відповідач-3) про визнання недійсними угод між ТОВ «ТФ «Вудмакс»та ТОВ «Карнеол»і між ТОВ «Карнеол»та ПП «Інвестсервіс-плюс»по купівлі-продажу побутової техніки на суму 9141875,14 грн. (в тому числі податок на додану вартість -1523645,86 грн.) та господарських зобов'язань, які виникли на їх підставі, як нікчемних; застосування до відповідачів наслідків, встановлених статтею 208 Господарського кодексу України.

Постановою Господарського суду Львівської області від 16 жовтня 2007 року позов задоволено повністю. Визнано недійсними угоди між ТОВ «ТФ «Вудмакс» та ТОВ «Карнеол», між ТОВ «Карнеол»та ПП «Інвестсервіс-плюс»по купівлі-продажу побутової техніки на суму 9141875,14 грн. та господарські зобов'язання, які виникли на їх підставі, як нікчемні. Застосовано наслідки, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України. Стягнуто з ТОВ «ТФ «Вудмакс»на користь ТОВ «Карнеол»9141875,14 грн. Стягнуто з ТОВ «Карнеол»на користь ПП «Інвестсервіс-плюс»9141875,14 грн. Стягнуто з ПП «Інвестсервіс-плюс»в доход державного бюджету 9141875,14 грн. Стягнуто з ТОВ «ТФ «Вудмакс»в доход державного бюджету 566,67 грн. судового збору. Стягнуто з ТОВ «Карнеол»в доход державного бюджету 566,67 грн. судового збору. Стягнуто з ПП «Інвестсервіс-плюс»в доход державного бюджету 566,67 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року постанову Господарського суду Львівської області від 16 жовтня 2007 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року та залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 16 жовтня 2007 року.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що угоди, укладені між ТОВ «ТФ «Вудмакс»та ТОВ «Карнеол»та, відповідно, між ТОВ «Карнеол»та ПП «Інвестсервіс-плюс»укладені з метою приховування операцій та доходів від оподаткування, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ТФ «Вудмакс»було анульовано 29 грудня 2006 року згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, у зв'язку з чим виконання господарських зобов'язань на підставі вказаних угод призвело до недоотримання державним бюджетом коштів у сумі 9141875,14 грн. (в тому числі податок на додану вартість -1523645,86 грн.).

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що податковим органом не доведено наявності з боку відповідачів мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, при укладенні спірних угод, з урахуванням того, що на момент укладення та виконання угод відповідачі були належним чином зареєстрованими юридичними особами та перебували на податковому обліку.

Однак, повністю погодитися з висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог податковий орган посилається на те, що ТОВ «Карнеол», укладаючи спірні угоди мало на меті не сплачувати податки, оскільки актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 29 грудня 2006 року № 228/1511 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «ТФ «Вудмакс», що, в свою чергу, призвело до завищення ПП «Інвестсервіс-плюс»податкового кредиту за операціями з придбання у ТОВ «Карнеол»побутової техніки, яка була придбана останнім у ТОВ «ТФ «Вудмакс».

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога про визнання недійсним правочину, учиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не може бути предметом позову, а отже провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (z0208-00) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно пункту 25.3 вказаного вище Положення (z0208-00) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), за наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість орган державної податкової служби здійснює таке анулювання на дату прийняття рішення чи події.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на момент укладення та виконання спірних угод з ТОВ «Карнеол», ТОВ «ТФ «Вудмакс»було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, а на момент укладення та виконання спірних угод з ПП «Інвестсервіс-плюс», ТОВ «Карнеол»було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Так, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про необґрунтованість позовних вимог в частині застосування до відповідачів наслідків, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Згідно частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Львова підлягає частковому задоволенню, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними угод між ТОВ «ТФ «Вудмакс»та ТОВ «Карнеол»і між ТОВ «Карнеол»та ПП «Інвестсервіс-плюс»по купівлі-продажу побутової техніки на суму 9141875,14 грн. (в тому числі податок на додану вартість -1523645,86 грн.) та господарських зобов'язань, які виникли на їх підставі, підлягають скасуванню, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю. В решті постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, ч. 1 ст. 228, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними угод між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТФ «Вудмакс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карнеол»і між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карнеол»та Приватним підприємством «Інвестсервіс-плюс»по купівлі-продажу побутової техніки на суму 9141875,14 грн. (в тому числі податок на додану вартість -1523645,86 грн.) та господарських зобов'язань, які виникли на їх підставі, скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині.

В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.