ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"27" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/12372/11
( Додатково див. ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (rs14161810) )
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Карась О.В., Маринчак Н.Є.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Білгород-Дністровська ОДПІ)
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2010
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011
у справі № 2а-9001/09/1570
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1.)
до Білгород-Дністровської ОДПІ
про визнання незаконними рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.04.2009 № 000791701, згідно з яким СПД ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 11520 грн. за порушення статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а також рішення від 08.04.2009 № 0000801701, за яким позивача зобов'язано сплатити 2 852 420,30 грн. штрафу за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Білгород-Дністровської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.04.2009 № 0000791701; в решті позову відмовлено.
На вказані судові акти відповідачем подано касаційну скаргу, в якій Білгород-Дністровська ОДПІ зазначає про порушення судами статей 1, 2, 3, 9 названого Закону, та просить повністю відмовити у позові, скасувавши оскаржувані судові рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані рішення були прийняті Білгород-Дністровською ОДПІ за наслідками проведення планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства СПД ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, оформленої актом від 30.03.2009 № 944/17-01/НОМЕР_3.
В ході цієї перевірки податковим органом було виявлено факт провадження позивачем діяльності з виробництва пива та його подальшої реалізації суб'єктам господарювання та кінцевим споживачам, у тому числі за готівкові кошти з міні-пивзаводу, без придбання торгового патенту та без проведення розрахункових операцій через РРО, з отриманням торговельної виручки у загальній сумі 570 484,06 грн.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
В силу вимог частин першої, другої статті 3 названого Закону патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
Під торговельною діяльністю у цьому Законі (98/96-ВР) слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Аналіз частини третьої статті 1 та частини шостої статті 3 Закону не дає підстави для висновку про звільнення суб'єктів господарювання від обов'язку придбавати торговельний патент у разі продажу товарів власного виробництва; пиво відсутнє у переліку товарів вітчизняного виробництва, продаж яких здійснюється без придбання торгового патенту на підставі частини шостої статті 3 Закону.
За змістом абзацу четвертого частини першої статті 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, суб'єкти підприємницької діяльності сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням;
А відтак суди дійшли цілком об'єктивного висновку про притягнення позивача до відповідності у вигляді штрафу за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.04.2009 № 000791701.
У той же час, скасовуючи рішення Білгород-Дністровської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.04.2009 № 0000801701, попередні судові інстанції послалися на пункт 6 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно з яким при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Однак оскільки у перевіреному періоді позивач перебував на загальній системі оподаткування та не належав до категорії суб'єктів малого підприємництва, то він не підпадає під дію наведеної норми Закону (265/95-ВР) .
Водночас пунктом 1 статті 9 цього ж Закону передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Таким чином, за умови здійснення торгівлі продукцією власного виробництва з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, у суб'єкта не виникає обов'язку застосовувати РРО.
А відтак для того, щоб дійти об'єктивного висновку щодо наявності (або відсутності) у діях позивача складу правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», судам необхідно було перевірити дотримання позивачем наведених вимог Закону.
Оскільки межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не дають права касаційному суду встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, тоді як наведені процесуальні правопорушення, які полягають у неповному з'ясуванні обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, позбавляють касаційний суд можливості перевірити правильність та законність оскаржуваних рішень, то останні підлягають частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд у відповідній частині.
Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно достеменно встановити викладені в цій ухвалі обставини і за наслідками встановленого правильно застосувати норми матеріального права і прийняти законне
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.
2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 у справі № 2а-9001/09/1570 скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.04.2009 № 0000801701.
У цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 у справі № 2а-9001/09/1570 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:
судді:
М.І. Костенко
О.В. Карась
Н.Є. Маринчак