к-32804/10-с Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 19.04.2012 Прийняття

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську №0000392360/1 від 18.06.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5931,00грн. за вересень 2009р. Крім того, позивач просив зобов'язати відповідача підтвердити та включити до складу суми бюджетного відшкодування суму у розмірі 5931,00грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010р., позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську №0000392360/1 від 18.06.2010р.; судові витрати стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено невиїзну перевірку ТОВ «ЛАА-Транс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі -ПДВ) на поточний рахунок банку за вересень 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у серпні 2009р., про що складено акт від 21.05.2010р. №367/23-616/31718995.

Висновками зазначеного акта перевірки встановлено завищення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2009р. в сумі 5931,00грн. з підстав неможливості підтвердження надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачання. Так, в ході перевірки встановлено, що основним постачальником позивача в серпні 2009р. було ТОВ «Компанія Транспеле», постачальником якого в свою чергу був ТОВ «НК-Артеміда Ойл». В звязку із неможливістю підтвердження факту виникнення податкових зобовязань у підприємств: ТОВ «МУРАМАС»- ТОВ «ЛОГІСТИК ГАРАНТ»- ТОВ ««НК-Артеміда Ойл»- ТОВ «Компаня «Транспеле»по взаємовідносинам з позивачем, контролюючий орган дійшов висновку про не підтвердження податкового кредиту зазначених підприємств. Таким чином, відповідач встановив порушення позивачем вимог п.п.1.8, п.п.7.3.1, п.7.3, ст.7 п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування в сумі 5931,00грн.

За наслідками проведеної перевірки Ленінською МДПІ у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення №0000392360/0 від 18.06.2010р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5931,00грн.

В порядку апеляційного узгодження, за наслідками розгляду первинної скарги платника податку, податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.06.2010р. №0000392360/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 5931,00грн.

Положення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість (надалі -ПДВ) права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. «а»п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В ході судового розгляду справи встановлено, що суми податку на додану вартість, включені ТОВ «ЛАА-Транс» до складу податкового кредиту за податковими деклараціями з податку на додану вартість за серпень 2009р., підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. Фактичне отримання позивачем товару та отримання ним послуг підтверджується видатковими накладними та актами виконаних робіт, а їх оплата - банківськими виписками та платіжними дорученнями. Таким чином, висновки податкового органу про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у вересні 2009р. не знайшли свого підтвердження.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач подав до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди разом з розрахунками сум бюджетного відшкодування, в яких вказав суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок товариства, тобто позивачем були дотримані вимоги пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Таким чином, вимога позивача про зобов'язання відповідача підтвердити та включити до складу суми бюджетного відшкодування суму у розмірі 5931,00грн. є безпідставною.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.