Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Бившева Л.І. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009 р.

у справі № 22-а-5044/08

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 (далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області (далі -відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2008 р. (суддя -Харченко Ю.В.) позов задоволено, визнано нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.10.2007 р. № 0090061700.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя -Джабурія О.В., судді -Крусян А.В., Шляхтицький О.І.), рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009 р. та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2008 р.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 12.10.2007 р. № 2559/17-01, яким встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 1 статті 2 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) , а саме - непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій у сумі 7 850,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафник (фінансових) санкцій від 23.10.2007 р. № 0090061700 у сумі 39 250,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача на підставі вимог п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є безпідставним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з судом апеляційної інстанції що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є передчасними та помилковими, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відповідачем було здійснено на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану - графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2007 року, яким було заплановано проведення документальної перевірки за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р.

В акті зазначено, що за перевіряємий період позивач здійснював підприємницьку діяльність на загальній системій оподаткування. Діяльність у сфері освіти приватним підприємцем за перевіряємий період проводилась за готівкові кошти. При перевірці було використано книгу обліку доходів і витрат ф.10 №1, зареєстровану в ДПІ у м. Іллічівську Одеської області 12.12.2002р., яка підтверджує отримання позивачем грошових коштів за надані нею послуги. Жодних договорів під час перевірки не надавалось, також вони не були надані до заперечень на вказаний акт. Також під час розгляду справи у першій інстанції суду надавались докази, підтверджуючі що позивач зверталась до відповідача з заявою від 18.01.2007 р. з проханням надати довідку про отримані доходи.

Судом апеляційної інстанції було правильно встановлено, що згідно акту від 12.10.2007 р. суму валового доходу за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р. у розмірі 7 850,00 грн. (у т.ч. II півріччя 2004 року -1 800,00 грн., 2005 р. -1 900,00 грн., 2006 р. - 2 550,00 грн., І півріччя 2007 року -1 600,00 грн.), слід вважати валовим доходом підприємця, отриманим без застосування реєстратора розрахункових операцій, що є порушенням п. 1 ст. 3 розділу II Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій передбачено застосування штрафних санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.

Судовими інстанціями встановлено, що загальна сума штрафної санкції за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій складає 39 250 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, у пункті 2.11 акту перевірки «При перевірці використано»зазначено, що до перевірки надана книга обліку доходів і витрат ф.10 № 1, зареєстрована у ДПІ у м. Іллічівську Одеської області 12.12.2002 р. Крім цього, при підписанні акту перевірки, у якому зазначено: «Підтверджую, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі і додаткових (інших) документів, що свідчать про підприємницьку діяльність за період, що перевіряється, немає», позивачем був вчинений запис, а саме - заперечення, у якому зазначено, що при отримані грошових коштів за надання послуг підприємець виписує квитанції (прибуткові ордера), квитанції видає учням та дані вносить в касову книгу. У заперечені від 17.10.2007 р. до акту перевірки суб'єктом господарювання зазначено, що при отриманні грошей реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовувалися згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та видавались документи, які підтверджують отримання грошових коштів, а саме - квитанції прибуткових касових ордерів, що свідчить про порушення Закону (265/95-ВР) .

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідачем було правомірно застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції за вказані порушення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009 р. у справі № 22-а-5044/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.