Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Бим М.Є.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області на постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 квітня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, -

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 квітня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати позивачам щорічної державної допомоги як дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною. Зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивачів з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно в розмірі 1419 грн.10 коп.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивачам з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. Провадження у справі в частині вимог ОСОБА_15 та ОСОБА_10 закрито у зв'язку із їх смертю.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області просить їх скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. При цьому скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачі перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області та відносяться до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Однак, відповідачем не здійснюються виплати з посиланням на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність величини для розрахунку підвищення до пенсії категорії громадян, які мають статус «діти війни».

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом (2195-15) , не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Приймаючи рішення, суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано посилалися на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , яким визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) , яким визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» (107-17) щодо зупинення на 2008 рік дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім цього, колегія суддів погоджує висновок суду апеляційного інстанції щодо застосування ст.ст. 99, 100 КАС України та щодо відмови в задоволенні позовних вимог з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Враховуючи вищевикладене, доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.