Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Бим М.Є.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області на постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 02 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про зобов"язання зробити перерахунок і виплату державної соціальної допомоги,-

Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 02 лютого 2011 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати ОСОБА_4 щорічної державної допомоги дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неправомірною. Зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з 19.07.2010 року по 31.10.2010 року.

Не погоджуючись з судовими рішенням судів попередніх інстанцій у справі, відповідач просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові. При цьому скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Однак, відповідачем не здійснюються виплати з посиланням на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність величини для розрахунку підвищення до пенсії категорії громадян, які мають статус «діти війни».

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом (2195-15) , не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Приймаючи рішення, суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов'язку щодо здійснення позивачу доплати до пенсії, відповідно до норм ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни». При цьому, зазначені висновки судів грунтувались на тому, що в 2010 році законодавцем дія положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не обмежувалась.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 02 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.