2-а-6071/10/0670 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість - 22.06.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Прокуратури Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі"до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість в сумі 1657316,00 грн., -

Позивач (Закрите акціонерне товариство "Житомирські ласощі") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість в сумі 1657316,00 грн..

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається та правомірно встановлено судом першої інстанції, що 25 червня 2010 року ДПІ у м. Житомирі було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ЗАТ "Житомирські ласощі"з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалась у жовтні та грудні 2009 року. По результатах перевірки був складений акт № 3752/23-2/00382071 від 25 червня 2010 року.

У відповідності до зазначено акту податковим органом зроблено висновок про те, що ЗАТ "Житомирські ласощі"в порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень та листопад 2009 року на 1657316 грн., оскільки ЗАТ не може підтвердити фактичну суму сплаченого ПДВ вітчизняним постачальникам, яка могла бути включена в розрахунок бюджетного відшкодування за жовтень - листопад 2009 року. На підставі акта перевірки ДПІ в м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1"№ 0000872304/0 від 06 липня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 р. в розмірі 1081318 грн., за листопад 2009 р. в розмірі 575998 грн. - на загальну суму 1657316 грн..

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п.п.1.3, 1.4, 1.5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі –Порядок), затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 p. №327 (z0925-05) , за результатами документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства посадовими особами органів ДПС, які брали участь у їх проведенні, складається акт. Акт документальної перевірки містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень платником податків норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання ним законних вимог посадових осіб податкових органів.

Відповідно до п.1.7, п. 2.3 цього Порядку (z0925-05) , з метою прийняття правильного рішення за результатами документальної перевірки в акті підлягають розгляду всі істотні обставини фінансово-господарської діяльності СПД, що стосуються фактів виявлених порушень; факти порушень податкового та валютного законодавства повинні бути викладені в акті документальної перевірки ясно, об’єктивно, повно, з посиланням на докази, що зафіксовані в податкових, бухгалтерських регістрах і достовірно підтверджують наявність вказаних фактів.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що за змістом зазначеного Порядку (z0925-05) не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства.

Всупереч вказаним вимогам, податковий орган, описуючи встановлене порушення в частині збільшення бюджетного відшкодування з ПДВ, не обґрунтовує наявність такого порушення даними бухгалтерського та податкового обліку (первинними документами, тощо). Як вбачається із акту перевірки, відшкодування ЗАТ "Житомирські ласощі"за жовтень та листопад 2009 року у сумі 1657316 грн. неможливе, оскільки позивачем не підтверджено факт сплати податку на додану вартість до бюджету підприємствами-постачальниками.

Проте, із таким висновком ДПІ у м. Житомирі колегія суддів погодитись не може із огляду на наступне. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.4, пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платник податку.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що положення Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та інших нормативно –правових актів, прийнятих на його реалізацію, не містить випадку втрати права у платника податку виписки податкових накладних або їх недійсності у випадку не декларування своїх податкових зобов’язань продавцем.

Факт порушення контрагентом-постачальником своїх податкових зобов’язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди –збільшення валових витрат, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов’язань.

Абзацом 1 пп. 7.7.4 - 7.4.6 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом 7.7.6. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції податкові декларації з ПДВ за жовтень та листопад 2009 року позивачем подано до ДПІ у м. Житомирі у строки, встановлені діючим законодавством та заявив про залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за жовтень - листопад 2009 року в сумі 1657316 грн.

Право на повернення цих сум з бюджету гарантоване також п.п. 15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Даною нормою Закону встановлено право платників податків подавати заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових) платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, аналізуючи зазначені норм Закону (2181-14) , виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п.1.8 ст. 1 даного Закону, колегія суддів вважає, що умовою бюджетного відшкодування податку згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), у випадках, визначених цим Законом (2181-14) .

Відповідно до п.1.3. Порядку, відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА та Держказначейства України від 2.07.1997 р. за № 209/72 (z0263-97) суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Відповідно до п.4.1 Порядку (z0263-97) , відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного Казначейства України за висновками податкових органів або за рішеннями суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що відповідач –Державна податкова інспекція у м. Житомирі приймаючи повідомлення-рішення форми "В1"№ 0000872304/0 від 06 липня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 р. в розмірі 1081318 грн., за листопад 2009 р. в розмірі 575998 грн. - на загальну суму 1657316 грн. діяла не у спосіб передбачений ст. 19 Конституції України та Законами України та не довела суду правомірність своїх дій.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити –залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року –без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Прокуратури Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року –без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).