Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя

на постанову Господарського суду м.Севастополя від 13 листопада 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року

по справі №5020-3/294-5/471

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (надалі -СПД ОСОБА_1)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя (надалі -ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя)

про визнання рішення недійсним, -

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання рішення ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя від 01.07.2005р. №0000452330/1 недійсним в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1700,00грн.

Постановою Господарського суду м.Севастополя від 13.11.2008р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2009р., позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним спірне рішення ДПІ в Нахімовському районі м.Севастополя про застосування до позивача штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками податкового органу була здійснена перевірка стосовно контролю за здійсненням операції в сфері готівкового та безготівкового обороту АЗС, що належить позивачу та розташована за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт НОМЕР_1.

У ході перевірки модульного автозаправного блок-пункту суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 при відпуску бензину був зафіксований факт відсутності забезпечення режиму єдиного нерозривного технологічного робочого циклу паливороздавальной колонки та РРО.

На підставі зазначеного акта та за результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийняте рішення №0000452330/1 про стягнення з позивача штрафних санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодилась судова колегія апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Так, згідно з ст.3 даного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення.

У ч.1 ст.12 вказаного визначено, що на території України у сферах, визначених цим Законом (265/95-ВР) , дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

На території України роздрібна торгівля пально-мастильними матеріалами суб'єктами підприємницької діяльності здійснюється через АЗС.

Відпуск пально-мастильних матеріалів на АЗС виробляється відповідно до Інструкції про порядок приймання, Транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої Наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998р. №81/38/101/235/122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1999р. за №685/3978 (z0685-99) (далі -Інструкція).

Пунктом 4.17.18 згаданої Інструкції (z0685-99) передбачено, що при проведенні розрахунків із споживачами за нафтопродукти, які реалізуються через АЗС, повинні застосовуватись лише спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати, що внесені до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС, в повному складі технічних засобів, зазначеному в реєстрі.

Відповідно до п.4.1.2.50 Інструкції (z0685-99) об'єм нафтопродукту під час заправки транспорту вимірюється при дистанційному і місцевому управлінні колонками. Для дистанційного управління паливо роздавальними колонками повинні використовуватись технічні засоби, що входять до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, внесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби повинні відповідати Технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових сум і видачу розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.

Відповідальність за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (265/95-ВР) передбачена, зокрема, ст.17.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що прийняте податковий орган спірне рішення про стягнення з позивача штрафних санкції, є цілком обґрунтованим та законним.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст. 229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя -задовольнити.

Постанову Господарського суду м.Севастополя від 13 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року -скасувати.

В задоволені позовних вимог суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя про визнання рішення недійсним -відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.