Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008 року

у справі №2-а-239/07 (22-а-6504/08)

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі - ПП ОСОБА_1)

до Державної податкової інспекції у м.Житомирі (надалі -ДПІ у м.Житомирі)

про визнання недійсними акту перевірки та рішень про застосування фінансових санкцій, -

У серпні 2007р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним складеного 08.06.2007р. податковими ревізорами -інспекторами акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу та рішень від 14.06.2007р. №0003482303, №0003472303 про застосування штрафних (фінансових) санкції.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2007р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним акт перевірки від 08.06.2007р. та рішення ДПІ у м.Житомирі про застосування до приватного підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій від 14.06.2007р. №0003482303 і №0003472303. Скасовано рішення ДПІ у м.Житомирі про застосування фінансових санкцій від 14.06.2007р. №0003482303, №0003472303.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у м.Житомирі звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками податкового органу була здійснена перевірка магазину, що належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операції у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт НОМЕР_1 від 08.06.2007р.

Зазначений акт був складений і підписаний у присутності продавця ОСОБА_3, яка отримала його та зазначила, що зауважень до акту перевірки не має.

На підставі вказаного акта податковим органом були прийняті спірні рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодилась судова колегія апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування по даній справі покладається на податковий орган, тому саме він повинен був спростувати доводи позивача і усунути таким чином неповноту проведеної представниками ДПІ перевірки, а тому акт перевірки і прийняті на його підставі рішення про застосування фінансових санкцій не можуть вважатись правомірними.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на таке.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.1, 2, 9, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не проведення розрахункової операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків.

Ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» (18-92) відповідно до якої встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари здійснюється виробниками або імпортерами цих товарів шляхом декларування таких цін. Встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення, (ст.11-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і роздрібна торгівля тютюновими виробами за цінами вище встановленої виробником максимальної роздрібної ціни. Відповідальність за вказані порушення передбачена ст.22 Закону №1776 -у разі у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих -послуг), п.1 ст.17 - у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Абз.12 ч.2 cт.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта підприємницької діяльності тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень.

Згідно опису готівки, яка знаходилась на місці проведення розрахунків, складеного власноручно продавцем ОСОБА_3, яка на бланку опису готівки записала суму коштів, яка знаходилась на місці проведення розрахунків, підтвердила, що вона працює продавцем у ПП ОСОБА_1 та власних грошей на місці проведення розрахунків не мала, сума невідповідності на момент проведення перевірки становила 1271грн.

Відповідно до п.10 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року №110 (z0268-01) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за №268/5459 (z0268-01) , факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.

За змістом наведеної норми фіксація в акті перевірки порушень законодавства є належним засобом доказування наявних результатів перевірки.

Тому, працівники податкової служби під час перевірки належним засобом зафіксували факт порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, обставини справи свідчать про наявність правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції, які визначені у рішеннях від 14.06.2007р. №0003482303, №0003472303.

Посилання позивача на те, що перевірка проводилась з порушенням встановлених законодавчих норм, колегією суддів не беруться до увагу, оскільки вона здійснювалась згідно направлень на перевірку №1311, №1315 від 01.06.2007р., які отримані під розписку, виданих на підставі затвердженого головою ДПА у Житомирській області плана - графіка проведення перевірок, тобто податковим органом дотримано положення Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (509-12) .

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним акту перевірки НОМЕР_1 від 08.06.2007р. щодо контролю за здійсненням розрахункових операції у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У той же час, вчинені податковим органом дії стосовно прийняття акту перевірки не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Таким чином, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС.

Згідно ч.1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, суд касаційної інстанції скасовує постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2007р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008р. в частині визнання протиправним акту перевірки, і на підставі ч.1 ст. 157 КАС України закриває провадження у справі.

Що ж стосується іншої частини позовних вимог, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст. 229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 228, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі -задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008 року -скасувати.

В частині визнання протиправним акту перевірки НОМЕР_1 від 08.06.2007 року провадження у справі закрити.

В задоволені решти позовних вимог приватному підприємцю ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про визнання недійсними рішень від 14.06.2007 року №0003482303, №0003472303 про застосування штрафних (фінансових) санкції -відмовити.

постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.