2-а-6524/09/1470 Про визнання незаконним та скасування рішення ДПІ про застосування фінансових санкцій за порушення фізичною особою - підприємцем порядку ведення бухгалтерського обліку - 22.06.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про визнання незаконним та скасування рішення від 30.10.2009 р. №0001262300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3794,90 грн.,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 30.10.2009 року №0001262300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3794,90 грн.

Позивач вказував, що всі первинні документи (накладні) є в наявності та зазначені в книзі обліку доходів та витрат, але на період проведення перевірки вони знаходились у позивача вдома. Незважаючи на те, що ці документи були необхідні для складання бухгалтерської звітності, перевіряючи відмовились зачекати поки їх привезуть. При цьому перевірка, згідно з направленням, мала проводитись два дні.

Представник відповідача позов заперечував, просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачає, що облік товарних запасів фізичною особою –СПД ведеться в порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою –в порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Форма книги обліку доходів і витрат, яку ведуть ФОП, затверджена наказом ДПА України. До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать транспортні накладні та товарно-транспортні накладні,тому штрафні санкції до ФОП ОСОБА_1 застосовані правомірно.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі, скасовано рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001262300 від 30.10.2009 р.

Відповідач з таким рішенням суду не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 30.10.2009 р. та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Апелянт вважає, що оскаржувана постанова була прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до невідповідності висновків, викладених у постанові, реальним обставинам справи. Задовольняючи позов, судом було порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України від 06.06.1995 р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", та норми ч. 2 ст. 9 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 20.10.2009 працівниками ДПА у Миколаївській області була здійснена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці "ІНФОРМАЦІЯ_1", який розташований за адресою АДРЕСА_1 та належить суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1, про що складено акт перевірки №1182/14/00/23/3052304940, яким встановлено порушення відповідачем п.12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №265/95-ВР (265/95-ВР) ), а саме неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару на загальну суму 1897,45 грн.

Перевірку ФОП ОСОБА_1 було здійснено на підставі плану проведення перевірок на жовтень 2009 року та направлень на перевірку, наданих інспекторам Бондар І.І. та Федоровичу З.О. Направлення на перевірку були вручені особисто ФОП ОСОБА_1.

На підставі акту перевірки №1182/14/00/23/3052304940 від 20.10.2009, Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м.Миколаєва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001262300 від 30.10.2009, яким, згідно зі ст. 21 закону №265/95-ВР до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, що склало 3794,90 грн. Позивачка, не погодившись з прийнятим рішенням, оскаржила його до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом (2747-15) та контекстом Конституції України (254к/96-ВР) можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 16 Закону №265/95-ВР контролюючі органи мають право, відповідно до законодавства, здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Частина 4 ст. 16 Закону №265/95-ВР передбачає, що планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються в порядку передбаченому законодавством України.

Відповідно до вимог п.12 ст.3 Закону №265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажі товарів, наданні послуг у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства, оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95 є відсильною нормою, і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.

Відповідно до вимог ст.21 Закону №265/95, якою керувався відповідач при прийнятті рішення, фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання. Таким чином, обов'язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності є порушення встановленого законодавством порядку обліку товарів.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачений порядок ведення обліку товарних запасів фізичною особою - підприємцем та його обов'язок мати первинні документи і накладні на товар.

Посилання відповідача на те, що відсутність у місці проведення перевірки відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку, не заслуговують на увагу, оскільки дія Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) розповсюджується лише на юридичних осіб, їх філіали та представництва і не стосується фізичних осіб-підприємців.

Єдиним документом, який повинен вести підприємець без створення юридичної особи є книга обліку доходів і витрат. Постановою Кабінету Міністрів України №1269 від 26.09.2001 року (1269-2001-п) затверджено Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, пунктом 3 якого передбачено, що форма книги затверджується Державною податковою адміністрацією України.

Згідно п.5 Постанови №1269 (1269-2001-п) та форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року (додаток №10 до інструкції №12) заносять такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або утриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані нормативні акти передбачають обов'язок фізичних осіб-підприємців, здійснювати облік шляхом зазначення лише відповідних сум витрат, а не первинних бухгалтерських документів, якими ці суми підтверджуються.

Обов'язок щодо внесення записів на підставі первинних документів визначений лише в порядку ведення книги обліку доходів і витрат громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) ф.№10, який ухвалений у вигляді листа ДПА від 05.11.97 № 17-0117/10-8886 (v8886225-97) . Враховуючи статус цього документу, його неможливо вважати нормативно-правовим актом та він може носити лише рекомендаційний характер. Крім того, в подальшому, в листі від 14.05.1999 №6990/7/23-3117 (v6990225-99) , чинним на період проведення перевірки, ДПА України змінила свою думку та зазначила, що на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері торгівлі без утворення юридичної особи, термін "приход товарів"не розповсюджується. Тому, вимоги ст. 6 Закону в частині відповідальності до фізичних осіб-підприємців не застосовуються.

Судова колегія врахувала той факт, що, незважаючи на відсутність обов'язку мати на товар первинні документи, у позивачки зазначені документи є. В матеріалах справи міститься копія книги обліку доходів та витрат в якій весь товар облікований. Той факт, що на момент проведення перевірки, вони знаходились за місцезнаходженням підприємця, у нього вдома, а не на місці реалізації товару не можна кваліфікувати як порушення ст. 21 Закону №265/95-ВР, оскільки відповідальність передбачена саме за реалізацію товару, який не облікований у встановленому порядку, а не за відсутність на місці перевірки документів обліку.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України (2747-15) , судова колегія, –

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року без змін.